Організаційно-економічні засади ефективної агропродовольчої політики в Україні - Автореферат

Аграрний сектор економіки (сільське господарство, харчова і переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни. Останніми роками особливої актуальності набули проблеми забезпечення соціально-економічних гарантій стабільного продовольчого забезпечення населення, що обумовлює необхідність формування ефективної агропродовольчої політики з метою гарантованого забезпечення продовольчої незалежності й продовольчої безпеки держави. Саме нині, коли особливо чітко просліджуються як недоліки та помилки в аграрній реформі, так і елементи тих позитивних результатів, заради яких здійснювалися кардинальні економічні перетворення, актуальним є розроблення наукових засад формування ефективної агропродовольчої політики з метою забезпечення продовольчої безпеки країни, що відповідає принципам функціонування ринкової економіки і як пріоритет економічної політики держави має визначати напрями її здійснення. Незавершеність наукових розробок щодо формування сучасної аграрної політики і значений вибір її пріоритетів у контексті забезпечення продовольчої безпеки, механізмів державного регулювання та істотна практична значущість цієї проблеми для держави підтверджують обєктивний характер актуальності теми дослідження. Наукові результати, теоретичні положення, практичні висновки та рекомендації дослідження були отримані на базі науково-дослідних робіт, виконаних в Державному науково-дослідному інституті інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України, зокрема за темами: “Визначення системи індикаторів продовольчої безпеки та розробка заходів щодо їх оптимізації” (№ ДР 0106U010685, 2006 р.), особистий внесок автора - визначення індикаторів продовольчої безпеки і обґрунтування доцільності їх застосування, розроблення заходів щодо їх оптимізації; “Розроблення інформаційної моделі системи взаємозвязаних показників і факторів продовольчої безпеки на основі аналізу стану продовольчих ринків” (№ ДР 0107U011478, 2007 р.), особистий внесок автора - виконання статистичних досліджень динамічних рядів показників продовольчої безпеки, спрямованих на побудову інформаційної моделі системи взаємозвязаних індикаторів та факторів продовольчої безпеки як сукупності регресійних рівнянь між індикаторами (залежні змінні) та визначними факторами (незалежні змінні) продовольчої безпеки з урахуванням виявлених кореляційних залежностей, кореляційний аналіз факторів та індикаторів продовольчої безпеки, побудова динамічних рядів індикаторів продовольчої безпеки за 1999 - 2006 рр.Продовольча безпека включає заходи щодо формування необхідних резервів продовольства, підтримку стабільності продовольчого ринку, гарантії фізичної та економічної доступності продуктів харчування для усіх верств населення. В економічно розвинених країнах світу забезпечення населення продовольством визнається найважливішим національним пріоритетом, в реалізації якого бере актину участь держава. Агропродовольча політика є системою, яка ефективно функціонує і повинна забезпечувати всі прошарки населення продуктами харчування згідно з прийнятими фізіологічними нормами споживання за рахунок власного виробництва і раціональності надходження необхідного імпорту тих продуктів, для виробництва яких немає умов на вітчизняному ринку. Надійність проведення ефективної агропродовольчої політики держави забезпечується, в першу чергу, виробництвом власних продуктів, а також наявністю засобів, необхідних для забезпечення імпорту продовольства в потрібних обсягах та належної якості. До основних індикаторів, що характеризують стан продовольчої безпеки, відносяться наступні: стан забезпечення продовольчої незалежності; стан продовольчої безпеки згідно з методикою ФАО; доступність до продовольства; підтримка потрібного рівня продовольчої безпеки; формування обсягів державного продовольчого резерву; рівень добової калорійності харчування та життєдіяльності людини; рівень продовольчого забезпечення; структура балансу продовольчих ресурсів; рівень забезпеченості населення країни продовольством; рівень імпортної залежності та ємності продовольчого ринку; рівень державної підтримки продовольчої безпеки; душове забезпечення потреби населення у сільськогосподарській продукції згідно з медичними (фізіологічними) нормами споживання; критерії продовольчої безпеки; продовольчий розрив; відповідність обсягів виробництва і використання продуктів харчування; самозабезпеченість; ефективність сільськогосподарського виробництва; соціальні стандарти; конкурентоспроможність.Агропродовольча політика - сукупність заходів, здійснюваних державою, які створюють умови для підвищення рівня та якості життя населення, охоплюють як ефективний розвиток АПК, так і проблеми фізичної й економічної доступності населення до збалансованого та якісного харчування. Розроблено інформаційну модель системи взаємозвязаних показників та факторів ПБ, яка ґрунтується на проведенні статистичного аналізу динамічних рядів показників за 1999 - 2006 рр. Виконано кореляційний аналіз індикаторів

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ