Організаційно-економічні важелі формування зовнішньоекономічних зв’язків регіону (на прикладі Івано-Франківської області) - Автореферат

Від організації і характеру проведення зовнішньоекономічної активності підприємств і організацій регіональних економічних утворень значно залежить ефективність міжнародної торговельної діяльності як регіону, так і держави в цілому. Таким чином, в умовах якісно нової ситуації розвитку господарського комплексу посилюється актуальність розробки теоретичних і методологічних питань організації регіонального комплексу, центральною проблемою якого є створення економіко-організаційного механізму зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародна активність регіональних утворень розглядалася без врахування звязуючих факторів впливу зовнішньоекономічної діяльності регіонів безпосередньо на економічні показники країни. Неповне висвітлення проблеми та недостатній рівень її дослідження визначили вибір теми дисертації, обумовили мету, задачі, предмет, обєкт та методологію дослідження. Сформульовано поняття та визначено сутність зовнішньоекономічної діяльності регіону як особливої соціально-економічної ланки держави, функціонування якої передбачає встановлення правових норм, що визначають порядок організації і регулювання зовнішньоекономічних відносин субєктів підприємницької діяльності, використання ними інструментів міжнародного маркетингу з метою дослідження ринку і пристосування виробництва і збуту до цих вимог, оцінки прибутковості зовнішньоекономічних операцій, обмеження впливу центральних органів влади на формування світогосподарських звязків регіону.Державне регулювання платіжного балансу передбачає сукупність економічних, в тому числі валютних, фінансових, грошово-кредитних заходів держави, спрямованих на стимулювання експорту або на обмеження зовнішньоекономічних операцій в залежності від валютно-економічного становища і стану міжнародних розрахунків країни. Широкомасштабному залученню іноземних інвестицій в Україну перешкоджають несприятливий інвестиційний клімат, недосконалість національного інвестиційного менеджменту, фіскальний характер вітчизняної податкової системи, відсутність дешевої системи страхування іноземних інвестицій, нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури, неналежна координація дій ycix державних структур у цій сфері, відсутність достатньої кількості вільних економічних зон, неготовність до інвестицій більшості керівників українських підприємств, відсутність у нашої країни офіційного міжнародного інвестиційного індексу. Йдеться про те, що регіон як своєрідна соціально-економічна ланка країни повинен взяти на себе частину функцій держави по організації і регулюванню зовнішньоекономічної діяльності розташованих на його території субєктів підприємництва, стати повноправним субєктом світогосподарських звязків. Відповідно до типів поділу праці в кожній країні формуються функціональні ланки (субєкти) її участі у світогосподарських звязках: підприємства, організації, обєднання різних видів і форм власності, дрібні територіальні утворення чи підрайони; регіони (їх органи влади та створені ними зовнішньоекономічні органи); держава в особі її органів. Рівень зовнішньоекономічних звязків регіону безпосередньо визначається рівнем розвитку ефективності його зовнішньоекономічного комплексу, куди входять підприємства і організації, що займаються виробництвом, експортом і імпортом машин, устаткування, матеріалів, інших товарів і послуг, беруть участь у міжнародному науково-технічному і виробничому співробітництві, а також галузеві й інші регіональні відомства.Сутність зовнішньоекономічної діяльності регіону полягає в тому, що регіон як соціально-економічна ланка країни має взяти на себе частку функцій держави щодо організації і регулювання зовнішньоекономічних відносин субєктів підприємництва, розташованих на його території, стати повноправним субєктом світогосподарських звязків. Це вимагає розробки, впровадження та реалізації такої моделі управління зовнішньоекономічною діяльністю регіонів, яка відповідала б умовам функціонування регіональної політики Європейського Союзу та інших провідних країн світу, сприяла б становленню нових форм співпраці між центром і регіонами, внутрішньому міжрегіональному співробітництву та міжнародній співпраці територій. Розширення повноважень регіонів як субєктів зовнішньоекономічних звязків країни забезпечить створення сприятливого клімату для розвитку зовнішньоекономічної діяльності господарських субєктів, формування нових зовнішньоекономічних відносин регіону на засадах ефективності і доцільності, організацію і створення регіональних зовнішньоекономічних структур, які, використовуючи інструменти міжнародного маркетингу, через дослідження фактичного попиту або несформованих потреб споживачів координуватимуть діяльність народногосподарського комплексу регіону на засадах синергічного ефекту орієнтації бізнесу. Процес розбудови системи зовнішньоекономічних відносин потребує: розробки і впровадження програми зовнішньоекономічного розвитку регіону; впровадження цілеспрямованої інвестиційної політики; планування обсягів критичного імпорту регіону; створення регіонального меха

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ