Організаційно-економічні основи управління розвитком міст (на прикладі міських поселень Донбасу) - Автореферат

Збільшення розмірів міст i складності міського життя, в т.ч. у звязку із розвитком науково-технічного прогресу, безперервний ріст i ускладнення міських функцій, число яких лише за першу половину XX ст. подвоїлось i обчислюється сотнями, посилення бюджетного дефіциту міст актуалізують проблему управління містами. Звідси випадковими виявились численні рішення про розміщення в містах обєктів промисловості та іншої діяльності, неконкретністю відзначалися генеральні плани міст, які застарівали раніше їх обнародування в пресі, не було чіткої i продуманої системи землекористування у містах i передмістях, неадекватною була система формування міських бюджетів, яка залишала міста з постійним грошовим дефіцитом i повною залежністю від вищих владних структур. Більшість наукових закладів, які покликані розглядати місто в цілому i вирішувати проблеми міста комплексно, оцінити перспективи його росту i розвитку, а також впливати на такий розвиток, на жаль страдають однобічною архітектурно-планувальною орієнтацією, ігноруючою складні соціально-економічні i особливо чисто економічні фактори, які визначають такий розвиток. Слід зазначити, що проблема системного управління містами в перехідній до ринку економіці недостатньо досліджена, не розроблений організаційно-економічний механізм їх управління. Вибраний напрям досліджень - організаційно-економічний механізм управління містами - безпосередньо повязаний з тематикою наукових досліджень, які виконувались в Інституті економіки промисловості НАН України, Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з розробками по управлінню регіональним розвитком і прогнозуванню соціально-економічних процесів у територіальних структурах, в т.ч. міст, проблемно орієнтованих програм комплексного розвитку Донбасу, екологічних програм тощо.Йому, як особливому виду великих складних динамічних систем, властиві такі ознаки: наявність великої кількості елементів, які виконують різні функції; складність структури, динамічність поведінки елементів і системи в цілому, наявність складних взаємозвязків між параметрами та елементами системи; нерегулярність впливу зовнішнього середовища і наявність стохастичності в поведінці системи; здатність системи в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем зберігати суттєві змінні у деяких заданих межах (гомеостаз), забезпечуючи тим самим рівновагу системи зовнішнім середовищем; наявність підсистем ієрархічного і функціонального характеру, які мають власні цілі функціонування та розвитку. Глобальний процес зростання ролі міст у розвитку суспільства, який визначає спосіб життя населення, його демографічну та соціально-професійну структури, види економічної та побутової діяльності, характер розселення та розміщення продуктивних сил, обумовлюється соціально-економічними процесами урбанізації, характерними ознаками якої є: неухильне зростання міст, що виявляється у збільшенні їх кількості та зростанні людності при стійкому збільшенні частки населення, яке мешкає у великих містах; посилення соціально-економічної неоднорідності території в результаті зосередження господарської діяльності і зростання соціальної активності в міських поселеннях, які характеризуються високим ступенем насиченості соціальної та виробничої інфраструктури, інженерного облаштування та благоустрою території, що робить їх особливо сприятливими для розміщення новітніх виробництв, наукової діяльності, розвитку важливих видів управління, засобів масової інформації та сфери обслуговування; зміни структури самих міських поселень. Вона включає: організаційні структури, які безпосередньо входять до складу апарату управління містом (управління і відділи апарату, які фінансуються з бюджету); систему госпрозрахункових організацій, що забезпечують життєдіяльність міста і є самостійними юридичними особами; організації і установи подвійного підпорядкування, що функціонують як регіональні підрозділи державних управлінських структур; організації і установи, діяльність яких координується міською владою. Організаційна структура управління повинна забезпечувати: управління містом як єдиним цілим; управління всіма секторами економіки через відповідні функціональні, галузеві і територіальні органи; прийняття управлінських рішень; залучення населення до управління містом через систему органів самоврядування; економне витрачання бюджету міста. Створення передумов для формування на основі раціонального використання ресурсного потенціалу області ефективної соціально-орієнтованої економічної системи ринкового типу з необхідним правовим, економічним та організаційним забезпеченням передбачає: посилення соціальної орієнтованості економіки і розвязання на цій основі комплексу соціально-економічних проблем, а саме: забезпечення більш повної і ефективної зайнятості, підвищення рівня реальних доходів та соціального захисту населення на основі стабілізації та оздоровлення економіки, розвитку споживчого ринку за рахунок збільшення обсягів товарів власного виробництва, забезпечення будівництва соціально важливих обєкт

II. Основний зміст дисертаційного дослідження