Організаційно-економічні основи соціально відповідального управління промисловими підприємствами - Автореферат

Проте, в сучасних умовах господарювання багато підприємств перебувають у фінансово-економічній кризі й не мають можливості утримувати створену раніше соціальну сферу, внаслідок чого змінюються соціальні функції підприємств та держави, як регулятора соціально-економічних відносин. Виникає потреба в науковому обґрунтуванні та подальшій розробці теоретико-методичних принципів та механізмів соціально відповідального управління промисловими підприємствами в ринкових умовах господарювання. Аналіз економічних публікацій свідчить, що на сучасному етапі розвитку економіки промисловості залишаються невизначеними цілий ряд питань, повязаних з побудовою ефективного механізму соціально відповідального управління промисловими підприємствами; підвищенням їх соціальної активності на основі узгодження економічних та соціальних інтересів усіх зацікавлених сторін; розробкою та застосуванням результативних соціально-економічних технологій, взаємодії та розподілу соціальних функцій між державою, некомерційними організаціями та підприємствами. Для вирішення поставлених завдань використовувалися наступні методи: системно-структурний та абстрактно-логічний - при дослідженні сутності та змісту соціально відповідального управління та формування соціального капіталу; статистичний та експертних оцінок - при розробці аналізу соціальної активності підприємств, а також тенденцій її розвитку та формуванні переліку основних показників; порівняльний та групувань - для аналізу рівня соціально відповідального управління підприємствами; кореляційно-регресійного аналізу - для визначення взаємозвязку економічної результативності підприємств та розвитку соціальної відповідальності підприємства. Найбільш важливими результатами, що характеризуються новизною і розкривають зміст дисертаційного дослідження, є наступні: вперше: - на основі існуючого технологічного підходу до функціонування соціальної сфери запропоноване нове поняття "соціально-економічна технологія", яка визначає зміст трансформації соціальних процесів у відповідності до їх заданих оптимальних параметрів, які підвищуватимуть результативність функціонування економічної системи на різних ієрархічних рівнях управління підприємством, а також запропоновано власну класифікацію соціально-економічних технологій за ознаками, що систематизують соціально відповідальне управління підприємством;У першому розділі "Системний аналіз передумов трансформації соціально відповідального управління промисловими підприємствами" виявлено та досліджено сутність основних передумов, що обґрунтовують необхідність посилення соціальної орієнтації управління промисловими підприємствами, проведено аналіз принципів та механізмів соціально відповідального управління, визначено особливості впливу соціальних факторів розвитку підприємства на економічну ефективність його функціонування в ринкових умовах господарювання. Визначено, оскільки підприємство не може бути в повній мірі соціально відповідальним та ефективно здійснювати глибоку соціальну діяльність самостійно, в дисертації визначено принципи співпраці некомерційних організацій та підприємств і потенційно можливі схеми взаємодії (рис. Соціально відповідальне управління підприємством автор визначає як процес управління з інтеграцією заходів соціальної та екологічної спрямованості до основної діяльності підприємства, що виходять за межі створення прибутку та законодавчо встановлених соціальних стандартів у контексті підвищення добробуту суспільства та локальної громади зокрема, а також забезпечення сталого розвитку. Проведений у процесі дослідження аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду формування та використання соціального капіталу дозволив систематизувати основні властивості соціального капіталу підприємства: мережена структура соціального капіталу, що визначає доступ підприємства до ресурсів, інформації тощо через відповідні комунікаційні канали; соціальний капітал розмиває чіткі межі підприємства, які стають не фізичними, а такими, що базуються на соціальних відносинах та звязках; соціальний капітал є продуктивним, сприяє досягненню мети, яке при його відсутності менш імовірне; на діяльність підприємства позитивний вплив здійснює лише той соціальний капітал, який сприяє створенню додаткової вартості, і за умови, що споживач готовий сплачувати цю додаткову вартість; наявність соціального капіталу зменшує трансакційні витрати підприємства; соціальний капітал сприяє збільшенню інноваційного потенціалу підприємства через збільшення групової кадрової інноваційної активності. В дисертації констатовано, що існуюча пріоритетність використання технологічного підходу в сучасному управлінні соціальною сферою спонукала здобувача до формування поняття "соціально-економічної технології" як частини соціально відповідального управління підприємства, яка визначає зміст трансформації соціальних процесів у відповідності до їх заданих оптимальних параметрів, які підвищуватимуть результативність функціонування економічної системи на різних ієрархічни

Основний зміст дисертаційного дослідження