Організаційно-економічні методи державної підтримки текстильної галузі - Автореферат

Успішне розвязання соціально-економічних задач зі стабілізації ситуації в текстильної галузі залежить значною мірою від якісного удосконалення системи управління як економікою в цілому, так і безпосередньо галуззю. Перед управлінням текстильною галуззю постає задача формування ефективного організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі, який ґрунтується на поєднанні державої підтримки галузі і самостійності підприємств. Таким чином, актуальність дисертаційної роботи визначається многоаспектністю проблем, з якими зіткнулась текстильна галузь, внаслідок чого для досягнення стабілізації ситуації та підвищення ефективності роботи підприємств, виникає необхідність розвитку теоретичних основ формування стратегії державної підтримки галузі, а також практичної розробки організаційно-економічного механізму підвищення її потенціалу. Мета дисертаційної роботи полягає в розвитку теоретичних положень, а також в розробці практичних рекомендацій щодо формування методів державної підтримки текстильної галузі для досягнення стабілізації ситуації в галузі і підвищення ефективності роботи її підприємств. В роботі використовувалися такі методи: процесний аналіз (при дослідженні стану ринку тканин), системний підхід (при класифікації текстильної галузі), комплексний підхід (при виборі підходу щодо управління текстильною галуззю), метод експертного оцінювання (при оцінюванні споживчих властивостей тканин та параметрів покупців), математико-статистичні (при дослідженні споживчих переваг), трендовий метод прогнозування (для прогнозування конкурентної ситуації на ринку тканин), методи економіко-математичного моделювання, а також теорія нечітких множин (для вирішення проблеми оптимізації асортименту).Отже проблеми, з якими зіткнулась економіка України, не обминули й текстильну галузь. Фінансові труднощі, залежність від імпортної сировини, низька інвестиційна активність спричинили різке падіння обсягів виробництва в галузі. Створення умов подальшого ефективного розвитку галузі вимагає розробки організаційно-економічного механізму підвищення потенціалу текстильної галузі. Дослідження дозволило виявити такі групи факторів, у тому числі і загальнодержавного масштабу, що обумовлюють достатньо складне становище галузі: економічні проблеми країни та галузі (складна фінансова ситуація та дефіцит обігових коштів; недосконалість законодавства і, як наслідок, високий рівень податків; зростання цін на енергоносії, транспортні послуги тощо, що обумовило зростання собівартості продукції і зниження її конкурентноздатності; залежність від імпортної сировини; втрата в процесі ринкових перетворень оптової торгівлі та брак коштів для створення власної збутової мережі; відсутність продуманої митної тарифної політики щодо захисту вітчизняного товаровиробника); Для своєчасного розвязання цих проблем в роботі було проведено аналіз основних аспектів управління текстильною галуззю за кордоном, що дозволило виявити такі основні тенденції: послідовна політика держав щодо підтримки вітчизняного товаровиробника; визначення текстильної галузі, як одної з приоритетних; управління текстильною галуззю на підставі постійного впровадження інновацій як на рівні техніки, так і на рівні технологій; інформаційна підтримка експорту з боку уряду, спрямоване на розвиток інноваційних та глобальних переваг виробників тощо.Використання комплексного аналітичного підходу потребує вирішення наступних задач: дослідження ринку тканин; дослідження впливу конкуренції на розробку стратегії державної підтримки галузі; аналіз необхідності та форм поєднання ринкового та державного регулювання текстильної галузі. Аналіз ринку текстильної продукції ґрунтується на аналізі динаміки показників і чинників, що впливають на виробництво та збут продукції. Аналіз стану виробництва тканин в Україні дозволив зробити висновок, що за період з 1997 по 1999 роки, за даними Держкомстату України, спостерігалось стійке зниження виробництва (виключення склав лише випуск бавовняних та шовкових тканин у 1998 році). В 2001 році відзначено зростання виробництва тканин на 11,9% в порівнянні з попереднім роком. Слід зазначити, що найбільш суттєвими чинниками пожвавлення виробництва в текстильної галузі є сприятлива конюнктура зовнішніх ринків, часткове оздоровлення фінансового становища деяких підприємств.Результати власного дослідження проблем, з якими зіткнулась текстильна промисловість, стратегічних напрямків формування конкурентних переваг, організаційно-економічних форм поєднання ринкового й державного регулювання текстильної галузі лягли в основу інтегральної стратегії формування конкурентних переваг підприємств галузі. А внесок стратегії поліпшення полягає в тому, що розробка й освоєння підприємством виробництва особливо модних, високоякісних, ексклюзивних тканин, дасть можливість споживачам з доходами вище за середнє рівня придбати новий товар високої якості. Розширюючи асортимент, використовуючи інтегральну стратегію, підприємство надає споживачеві право вибору. Для створенн

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ