Організаційно-економічні механізми активізації лізингової діяльності підприємств - Автореферат

В умовах обмеженого державного бюджетного фінансування, відсутності власних фінансових ресурсів та можливостей залучення банківських кредитів одним із ефективних напрямків довгострокового інвестування оновлення основних фондів промислових підприємств може стати лізинг. Для виробників розширюються можливості збуту продукції, лізингу давши забезпечується швидке повернення інвестованого капіталу внаслідок застосування підвищених норм амортизації і надання державою податкових та інших пільг. Питання регулювання та розвитку лізингових відносин в Україні як однієї з форм залучення інвестицій досліджували Амоша О.І., Андрійчук В.Г., Бєлєнький П.Ю., Бойко Є.І., Внукова Н.М., Галушко В.П., Германчук Г.М., Гриценко О.Ф., Дідур С.В., Демяненко М.Я., Кваша С.М., Кісіль М.І., Козоріз М.А., Кочеткова В.П., Лабас М.Г., Луб’яницький О.Г., Міщенко В.І., Ольховіков А.О., Побурко Я.О., Прилуцький Л.І., Славянська Н.Г., Стукало Н.В., Тимченко О.М., Точилін В.О., Трач В.П., Холодний Г.О. та інші вчені-економісти. Потребують вирішення питання правового регулювання лізингових відносин, у тому числі інвестиційні аспекти лізингу, правове забезпечення розвитку лізингу в сфері економіки України. Отримали подальший розвиток: - методичні підходи до вдосконалення механізму державного регулювання лізингової діяльності, які передбачають уточнення положень Законів України “Про лізинг”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість” з метою розширення кола субєктів лізингу, введення механізму сублізингу, запровадження реєстрації обєктів лізингу, зменшення оподаткування авансових платежів лізингодавцю, вирішення проблеми оподаткування лізингодавця у разі дострокового повернення обєкта лізингу, зняття умов щодо привязки строку лізингу та розміру лізингових платежів до амортизації;Другий підхід характеризує лізинг як комплекс специфічних відносин, які виникають при передачі за відповідну плату, на визначений термін і на відповідних умовах, що обумовлені договором, лізингодавцем у тимчасове користування майна, придбаного спеціально для лізингоодержувача, з правом викупу. Ми вважаємо, що лізинг можна розглядати як сукупність взаємообумовлених майново-правових відносин з приводу надання лізингодавцем лізингоодержувачу майна, за вибором останнього, у виняткове користування на умовах, визначених лізинговим договором. Лізингу притаманний трьохсторонній характер взаємовідносин і тому більшість вчених-економістів виділяють трьох основних субєктів лізингових відносин: лізингодавця, лізингоодержувача та постачальника лізингового майна. У другому розділі “Сучасний стан та особливості розвитку лізингової діяльності” досліджено стан розвитку лізингової діяльності в Україні; проведено оцінку особливостей державного регулювання лізингових відносин в умовах перехідної економіки; розглянуто зарубіжний досвід розвитку лізингової діяльності. В дисертації проведено оцінку особливостей державного регулювання лізингової діяльності, обґрунтовано положення, що основною складовою механізму регулювання лізингової діяльності мають стати методи державного регулювання, під якими розуміємо способи впливу через законодавчі та виконавчі органи на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики.За своїм економічним змістом лізинг представляє собою сукупність взаємообумовлених майново-правових відносин з приводу надання лізингодавцем лізингоодержувачу майна, за вибором останнього, у виняткове користування на умовах, визначених лізингових договором. Економічне обґрунтування лізингових платежів повинно базуватися та має включати наступні складові: техніко-економічні показники предмета лізингу, термін його окупності, можливості використовувати методи нарахування амортизації (у тому числі і прискореної): процентну ставку банківського кредиту, податкові пільги, особливості формування фінансових потоків господарських субєктів. Основною складовою механізму регулювання лізингової діяльності є методи державного регулювання, під якими потрібно розуміти способи впливу через законодавчі та виконавчі органи на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики. Для активізації лізингової діяльності необхідно повніше використовувати такі важливі інструменти, як податки та амортизацію: змінюючи розміри податків, встановлюючи податкові пільги, збільшуючи або зменшуючи строки амортизації, держава формує сприятливе економічне середовище і спрямовує розвиток лізингу в потрібному напрямку.

2. Основний зміст роботи