Організаційно-економічні форми підприємства - Курсовая работа

Все більша кількість випускників вищої школи прагне випробувати свої здібності і знання в діяльності того або іншого виду підприємницької діяльності. Актуальність даної теми зумовлена її стратегічним значенням, оскільки в умовах ринку підприємницька діяльність є основною ланкою економіки країни, тому що саме нею створюється потрібна суспільству продукція, надаються послуги і виконуються роботи, застосовуються різноманітні ресурси, використовуються досягнення науково-технічного прогресу, проводиться робота по збільшенню прибутковості і підвищенню рентабельності. Зростання ролі підприємництва, як суспільного явища у формуванні ринкової економіки, становленні нових форм господарювання супроводжується руйнуванням сталих мотиваційних механізмів залучення людей до праці, появою незвичних мотивів і стимулів до суспільно корисної, продуктивної діяльності.В умовах ринкової організації суспільного виробництва організатором діяльності підприємства виступає власник засобів виробництва або, іншими словами підприємець. Але більш типовим є варіант, коли підприємець купує робочу силу і за допомогою її та засобів виробництва, які йому належать, виготовляє товари. У статті 42 цього Кодексу зазначається, що це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку [4]. Підприємець організовує діяльність (зі своєю чи чужою власністю), в результаті якої і одержує дохід як надлишок над авансованим капіталом. Отже, підприємництво - це особлива сфера економічної діяльності, суть якої полягає у постійному перетворенні економічних ресурсів на капітал, тобто на те, що приносить у результаті такої діяльності прибуток, дохід.Суть підприємницької діяльності повніше проявляється у тих функціях, які вона виконує . Стимулююча - дає змогу створити механізм підвищення ефективності праці, застосувати дієві стимули збуту товарів на основі виявлених споживчих потреб. Отже, діяльність будь-якого підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції - створенню максимуму товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства при найменших витрат виробництва.Організаційні основи підприємництва в Україні встановлюються, насамперед, такими чинними законодавчими актами, як Господарський кодекс України, Закон «Про підприємництво» та ін. Основним субєктом підприємницької активності виступає підприємець. Однак підприємець - не єдиний субєкт, у будь-якому випадку він змушений взаємодіяти зі споживачем як основним його контрагентом, а також з державою, що у різних ситуаціях може виступати як помічник або супротивник. І споживач і держава також відносяться до категорії субєктів підприємницької активності, як і найманий робітник (якщо, звичайно, підприємець працює не поодинці), і партнери по бізнесі (якщо виробництво не носить ізольованого від суспільних звязків характеру) . Згідно із Законом України «Про підприємництво»: субєктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність" обєднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції [7] .На вибір форми господарської діяльності істотно впливають розмір капіталу, ступінь готовності підприємця брати на себе ту або іншу міру відповідальності за результати своєї діяльності. Традиційно у світовій практиці розрізняють чотири основні форми підприємництва: одноосібне володіння, товариство (партнерство), корпорація, внутрішньофірмове підприємництво (інтрапренерство). Одноосібне володіння - це така форма організації підприємства, за якої все майно фірми належить одному власникові. Проте позитивним моментом в одноосібному володінні є те, що весь прибуток належить підприємцю. • відсутність спеціалізованого менеджменту, що не може не позначитись на ефективності підприємницької діяльності (одноосібний власник має виконувати всі функції з управління, але дуже небагато фізичних осіб є здатними ефективно здійснювати діяльність за всіма напрямами);Залежно від форми власності та організації виділяють кілька видів підприємництва. Особливим видом є підприємництво, що здійснюється на основі колективної (неподільної) власності, що належить усім субєктам, які здійснюють таку підприємницьку діяльність. Чинним законодавством України за підприємцем закріплено такі права: утворювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які її види; купувати повністю або частково майно та набувати майнові права; самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком; укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди); самостійно встановлювати форми, системи та розміри оплати праці та інші види доходів осіб,

Зміст

Вступ

I. Теоретичні основи здійснення підприємництва

1.1 Суть «підприємництва» та еволюція його теоретичного осмислення

1.2 Функції підприємництва

1.3 Субєкти та обєкти підприємницької діяльності

II. Форми та види підприємництва

2.1 Організаційно-економічні форми підприємницької діяльності

2.2 Види підприємництва

III. Проблеми розвитку підприємництва та роль держави у розвитку підприємництва в Україні

3.1 Проблеми розвитку підприємництва

3.2 Роль держави у розвитку підприємництва в Україні