Організаційно-економічні форми функціонування великих підприємницьких структур - Автореферат

Значна невизначеність організаційно-економічного статусу великих промислових підприємств та обєднань внаслідок незавершеності процесів приватизації у сукупності із суперечливою нормативно-правовою регламентацією підприємницької діяльності, а також непідготовленість значної частини керівництва та акціонерів існуючих та створюючихся українських компаній до роботи в нових умовах є найважливішими чинниками, що перешкоджають її ефективному реформуванню. Євенко та інших по розглянутій темі були присвячені вивченню проблем розвитку лише зарубіжних компаній, при цьому часто носили здебільшого описовий та надмірно тенденціозний характер, зосереджуючись, в основному, на ідеологічно вагомих аспектах їх функціонування (серед винятків можна назвати, наприклад, праці Т.Я. Особлива увага повинна бути приділена корегуванню нормативної бази, що регулює діяльність великих підприємницьких структур типу фінансово-промислових груп та холдингів з метою створення сприятливих умов для взаємодії національних та іноземних промислових і фінансових компаній. розробити придатні до практичного застосування рекомендації щодо створення та розвитку великих вітчизняних бізнес-структур, що мають метою підвищити ефективність та надійність їх функціонування у сучасних умовах України. Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні комплексного підходу до проблеми взаємодії і інтеграції промислових та фінансових компаній в процесі створення і розвитку великих вітчизняних бізнес-структур, що полягає у реалізації одночасних та погоджених заходів щодо забезпечення економічної обгрунтованості, юридичної чистоти та організаційно-управлінської ефективності їх функціонування.Показано, що в хронологічному плані розвиток великого бізнесу характеризується переходом від здебільшого договірних форм забезпечення контролю до механізмів, що базуються на відносинах власності, які забезпечують більш тривкий і довгостроковий характер взаємовідносин поміж учасниками великої диверсифікованої бізнес-структури. Розвиток організаційних структур бізнесу проходив паралельно у трьох кореспондуючихся площинах: організаційно-юридичне оформлення та закріплення відносин власності всередині бізнесу в сторону підвищення ступеня його керованості; розробка та вжиття стратегій зросту; створення та впровадження адекватних організаційно-управлінських моделей. У звязку із посиленням відкритості економіки проблемою українських компаній є підвищення своєї конкурентоспроможності у високотехнологічних, наукоємних та експортооріентованих галузях, інакше економіка країни у цілому і найважливіші її галузі та підприємства не зможуть на рівноправних умовах конкурувати із глобальними суперниками, що веде до втрати як зовнішнього, так і внутрішнього ринку. Зазначається, що в цей час явно визначився комплекс негативних факторів, що роблять необхідним обєднання зусиль вітчизняних фінансових та промислових компаній в рамках великих бізнес-структур для вирішення означеної проблеми, у тому числі: непослідовно і нерішуче запроваджувана приватизація; В розділі здійснений аналіз і систематизація складу та основних організаційних форм функціонування великих бізнес-структур у сучасних умовах України та Росії; зроблений критичний порівняльний аналіз нормативної бази, що регламентує їх створення і функціонування, надані пропозиції щодо її корегування, у т.ч. відносно визначення понять, ключових для досліджуваної теми; виявлені основні принципи та характерні особливості розвитку великих бізнес-структур, проаналізовані деякі результати їх діяльності; розкрите макроекономічне значення їх функціонування.Показана необхідність комплексного підходу в процесі юридичного закріплення відносин власності всередині групи, формування принципів трансфертного ціноутворення і принципів визначення частки і порядку розподілу прибутку, створення адекватної організаційно-управлінської структури та принципів функціонування групи з метою закріплення взаємовигідних звязків в її рамках (схематичне зображення такого підходу може бути представлене відповідно до рис.1). Схема відносин власності й вибір головної компанії групи повинні враховувати перспективи розвитку бізнесу, особливості нормативного регулювання вивезення імпортованого капіталу і прибутку на нього, трансакцій активів, а також антимонопольні обмеження. В цьому плані пропонується розглянути можливості створення як фінансових, так і управлінських холдингів (тобто холдингів, контроль над учасниками яких здійснюється за допомогою інших, ніж права власності, механізмів). брати участь у прийнятті стратегічних рі отоків у групі в цілому, а також із принципами та механізмом оцінки свого вкладу в кінцевий результат активності групи в цілому або конкретного бізнесу. Доцільність та черговість створення тих або інших компаній визначається у відповідності із стратегією розвитку групи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі на основі проведених автором досліджень захищаються такі основні положення.