Організаційно–економічні аспекти управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств - Автореферат

Вирішення вказаних проблем залежить від характеру земельних відносин, рівня сформованості ринку землі, форм землекористування, організаційно-економічних інструментів управління земельними ресурсами, методів економічної оцінки і земельних ресурсів та ефективності їх використання, державного регулювання землекористування, досягнутого рівня раціонального використання земель. Це вимагає поглиблених досліджень та обґрунтування економічних засобів раціонального використання, охорони і відновлення земель, організаційно-економічного механізму управління землекористуванням з урахуванням екологічних імперативів, інноваційно-інвестиційного забезпечення процесів використання земельних ресурсів. Досягнення мети ґрунтувалося на постановці та вирішенні наступних завдань: - узагальнити сутність, закономірності та принципи управління використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств; Для досягнення поставленої у роботі мети було використано такі методи та прийоми: наукового пізнання, абстрактно-логічний та монографічний (теоретичні узагальнення щодо сутності, принципів землекористування та формування висновків), системно-структурного аналізу (для виявлення особливостей, структури ефективності використання земельних ресурсів аграрних підприємств), економіко-статистичні та економіко-математичні методи, табличний і графічний прийоми (для виявлення і кількісної оцінки основних тенденцій і проблем використання земельних ресурсів та обґрунтування напрямів їх вирішення, соціологічного дослідження (при анкетуванні працівників аграрних підприємств області), кореляційно-регресійний аналіз (при виявленні залежності між рентабельністю рослинницької продукції та продуктивністю використання земель в аграрних підприємствах), метод моделювання (при розробці моделі ґрунтозахисної системи землеробства та прогнозуванні урожайності сільськогосподарських культур). набули подальшого розвитку: - державне регулювання використання земельних ресурсів в аграрній сфері Херсонської області шляхом розробки та виконання цільових регіональних програм в АПК, застосування механізму доплат та страхових відшкодувань підприємствам, що функціонують у зоні ризикованого землеробства; бюджетної підтримки природоохоронної сфери та розвитку альтернативних видів діяльності;Організаційну основу управління земельними ресурсами складає сукупність закономірностей, принципів, методів і важелів використання земельних ресурсів. Серед них виділяються, насамперед: економічного регулювання землекористування; платності використання земель; рівноправності всіх форм власності і господарювання; гарантії права власності на землю; регіонального підходу; пріоритету екології; врахування людського фактору; державного протекціонізму і регулювання господарської діяльності; системності; комплексної і планомірності; етичності. Нестабільність економічної ситуації, короткострокові строки оренди землі, фактори невизначеності у сільськогосподарському виробництві природного характеру і через це його ризикованість, відсутність належної освіти та знань у багатьох новосформованих землевласників та землекористувачів породжують безвідповідальне ставлення до землі, невміння господарювати, зменшення природної родючості ґрунтів і, як наслідок, доходів працівників, стають джерелом соціальної напруженості, соціального розшарування сільських жителів. Серед якісних та кількісних методів оцінки землекористування важливе значення має бонітування ґрунтів, грошова оцінка земель, земельний кадастр, індексний метод визначення екологічного та господарського навантаження на землю. Земельні ресурси Херсонської області мають спільні та відмінні риси із земельними ресурсами інших регіонів країни.Управління земельними ресурсами визначається як система інститутів та заходів організаційно-правового, соціально-економічного, екологічного, освітньо-виховного, інформаційного характеру, направлених на забезпечення раціонального землекористування, охорону та відтворення земельних ресурсів. Враховуючи, що воно здійснюється відповідно до еволюції парадигми управління аграрною діяльністю загалом, необхідне врахування найбільш суттєвих та масштабних змін останньої: формування багатоукладності на селі, збільшення кількості організаційно-економічних форм господарювання; структурних змін в організації та функціонуванні сільських територій; зменшення ефективності використання земельних ресурсів, недосконале нормативно-правове забезпечення землеволодіння та землекористування. До основних принципів ефективного управління використанням земельних ресурсів належать: економічного регулювання раціонального використання земельними ресурсами, принцип цільового використання земель, державного протекціонізму і регулювання господарської діяльності. Їх економічний зміст складають відносини власності, що повязані з володінням і користуванням землею як засобом виробництва і предметом праці. Тому форми власності на землю треба оцінити не тільки з соціально-економічних та екологічних позицій, але й з позицій справедливості, духовності

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ