Організаційно-економічні аспекти діяльності малих форм господарювання на селі в умовах переходу до ринкової економіки - Автореферат

Дійсно, коли мова йде про господарства, в яких використовується тільки праця селянської сімї, тобто поєднуються в одній особі (сімї) власність, праця і управління, самозабезпечується найвища мотивація до ефективного і продуктивного господарювання. Подальший розвиток і підвищення ефективності господарювання фермерських господарств і господарств населення значною мірою залежить від рівня спеціалізації і концентрації виробництва, технологічного та технічного оновлення, фахової підготовки працівників. Теорія, методологія і практика становлення і функціонування малих форм господарювання у процесі ринкових перетворень в аграрній економіці знайшли своє відображення в наукових працях вітчизняних учених. У роботі використовувалися наступні методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності, місця, ролі селянських (фермерських) і особистих підсобних господарств, їх економічного потенціалу та проблем становлення і розвитку, класифікація особистих підсобних і селянських (фермерських) господарств) - перший і другий розділи роботи; аналітичного прогнозування (визначення перспектив подальшого розвитку особистих підсобних і селянських (фермерських) господарств у Дніпропетровській області), економіко-математичний (розробка оптимальної структури виробництва селянського (фермерського) господарства) - третій розділ роботи. Наукова новизна досліджень полягає в наступному: - знайшло подальший розвиток розкриття сутності категорій "селянські (фермерські) господарства", "особисті підсобні господарства" та "особисті селянські господарства" з точки зору поєднання складових поняття малих форм господарювання на селі;У першому розділі - "Багатоукладність і ефективність сільськогосподарського виробництва в перехідний період до ринку" - розглянуто теоретичні положення і проаналізовано вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, що розкривають сутність малих форм господарювання на селі, їх роль і місце в багатоукладній економіці. Перехід до ринкової економіки надає категоріям "селянські (фермерські) господарства", "особисті підсобні господарства" нових змістових ознак, які обовязково поєднають невідємні складові поняття малих форм господарювання: власність, земля, спеціалізація, кооперація. Поряд з господарствами традиційного типу з натурально-споживчим характером виробництва формуються товарно-виробничі господарства громадян, а це вже є відносно нова категорія особистих підсобних господарств. Селянські (фермерські) господарства з точки зору вирішення проблеми мотивації виробничої діяльності та реалізації відносин власності, праці та підприємництва в сільському господарстві знаходяться у найвигідніших умовах Серед таких форм господарювання. У другому розділі - "Становлення і розвиток малих форм господарювання" - досліджено роль селянських (фермерських) і особистих підсобних господарств в аграрному виробництві, розкрито проблеми їх становлення, функціонування, розвитку, трансформації; показано динаміку та причини незначного збільшення обсягів виробництва продукції; проаналізовано вплив реформування на обсяги і результативність виробництва.Особисті підсобні господарства наполегливо підвищують товарність свого виробництва - в багатьох випадках до 70-80%, внаслідок чого на сьогодні вже до 20% всіх особистих підсобних господарств на Дніпропетровщині набули потенціалу селянських (фермерських) господарств. У 1992-1999 рр. дельта чисельного приросту селянських (фермерських) господарств на Дніпропетровщині, як і в цілому по Україні, була незначною - в середньому 2,5 відсотка щорічно, а підсумки їх господарсько-економічного господарювання виявилися набагато нижчими не лише від особистих підсобних господарств, а навіть і колективних сільськогосподарських підприємств. У землекористуванні селянських (фермерських) господарств знаходилося лише 4,4% земельних угідь, які використовувалися з гранично низькою ефективністю. Зокрема, за урожайністю всіх сільськогосподарських культур селянські (фермерські) господарства поступалися всім іншим агроформуванням загалом в 1,5-2 рази, а їх частка у виробництві валової продукції становила не більше 3-4%. Чинники низької ефективності господарювання селянських (фермерських) господарств надто численні і носять переважно обєктивний характер.

Основний зміст роботи