Організаційний потенціал держави у дискурсі глобалізації та інформатизації - Автореферат

Актуальність теми дослідження обумовлена сучасним станом розвитку суспільства, а саме: по-перше, перехід суспільства до інформаційної цивілізації забезпечує якісно новий рівень розвитку всіх сфер суспільства на основі інформаційних технологій, що дає можливість швидкого та якісного звязку між різними субєктами спілкування для отримання оперативної інформації про хід будь-яких світових та регіональних подій; по-друге, глобалізаційні процеси, що сприяють обєднанню окремих держав у наддержавні утворення для вирішення нагальних та стратегічних проблем, забезпечують поширення ідей, повязаних із розмиванням державних кордонів; по-третє, розвиток громадянського суспільства, яке із «суперника» держави у ході історичного розвитку поступово перетворилося на його «побратима» для врегулювання питань, повязаних із недержавною владою; по-четверте, створення наддержавних утворень для досягнення спільної мети призвело до появи проблеми «розмивання національних держав», які, з одного боку, активно взаємодіють у межах наддержавних утворень, а з іншого - не забувають про національні інтереси; по-пяте, українська громада у ході інтенсивного державотворення власної держави потребує зясування перспектив, місця і ролі інституту держави в сучасному соціальному світі. Нарешті, по-сьоме, на теренах Європи розгорнулась тривала і гостра дискусія щодо майбутнього феномену держави як органу адміністративного управління соціальним розвитком, оскільки модель сталої нації-держави і компромісна модель держави добробуту з падінням у 1989 році Берлінської стіни вже себе вичерпали і світ знаходиться у пошуку інноваційної моделі світоустрою у ХХІ столітті. Держава як політичне утворення, як апарат управління суспільством розглядається в багатьох суспільних науках. Ця проблема розроблялася багатьма сучасними філософами, що є суттєвим для розвитку синергетичного бачення держави як елемента системи саморегуляції органічного соціального цілого - країни. Вивчення саморегуляційного дискурсу держави важко уявити без праць, присвячених владі взагалі і державній владі зокрема, а також вивченню різних аспектів феномена влади, в тому числі розкриття його суті, визначення поняття влади, її різних видів.У першому розділі «Світоглядно-методологічні засади дослідження організаційного потенціалу держави» визначено зміст поняття «організаційний потенціал держави» як центрального концепту дослідження, виходячи з інтеграції позицій різних наук, та обґрунтовано відповідний інструментарій його дослідження. Виходячи з цих позицій - держава - утворення, що функціонує та розвивається нелінійно, нерівномірно, а деякі періоди історії будь-якої держави пояснюються постійними флуктуаціями в суспільстві, що доповнюються точками відліку «нової» історії країни (точки біфуркації). «Держава як складова системи саморегуляції соціального організму країни» присвячений аналізу розгортання змісту і подання механізму реалізації організаційного потенціалу держави, що реалізується завдяки наявності системи функціональних органів між державою і громадянським суспільством, які є рівноправними партнерами у створенні і відтворенні системи саморегуляції соціального організму країни. Бойчуком, яку використано для аналізу: звязки структурування - створюють потенціал держави; звязки взаємодії - утворюють умови динамічної взаємодії за особливими законами інформаційного спілкування; звязки конфлікту - викривають наявність суперечностей між поведінкою держави, що обумовлюється її прагненням провести ті чи інші реформи в країні, і потребами громадянського суспільства; звязки породження є каналами, по яких розгортається організаційний потенціал держави; звязки перетворення сприяють тому, що будь-яка упорядковуюча дія, поштовх до організації з боку держави не залишаються без уваги з боку громадянського суспільства; звязки функціонування формують найбільш повний дискурс прояву організаційного потенціалу держави у створенні унікального продукту - системи саморегуляції соціального цілого; звязки розвитку проявляються в державі через «соціальну зміну», «трансформацію» або «модернізацію». Причини цього сходження з траси культурно-історичного процесу є різні: 1) держава як інститут підривається «зверху» (розвиток та зміцнення таких наднаціональних структур, як ЄС та інші) і поступово втрачає свої позиції; 2) держава підривається «знизу» - на рівні провінцій та регіонів, що оформлюються в останній третині ХХ ст.; 3) вплив так званих «сірих зон» - територій, що не контролюються або погано контролюються державою; 4) глобалізаційні процеси, що проникають у всі сфери життя суспільства і впливають на його функціонування і розвиток.

Основний зміст дисертації