Організаційна свідомість: діалектика індивідуального і суспільного - Автореферат

Актуальність теми дослідження обумовлена змінами в сучасному суспільстві, які спричиняють і зміни форм життя, визначають форму думки, мислення, свідомості. Серед нових форм свідомості сьогодні називають й організаційну свідомість, яка багато в чому визначає тенденції суспільного прогресу з точки зору загальноцивілізаційних закономірностей і відображає специфіку розвитку національних господарств, окремих мікросистем, і все ще залишається за межами предмета вивчення сучасних наук. Наслідком цього є необхідність введення в понятійний апарат філософської антропології, соціальної філософії, психології, соціології терміна "організаційна свідомість", що є специфічним типом розуміння упорядкованості, гармонії, логічності, розміреності життєдіяльності людини, яка крізною лінією проходить через усю структуру суспільної свідомості, її форм. Проведений аналіз літератури показав, що у філософській антропології ще не вироблена єдина точка зору на зміст та структуру організаційної свідомості, не виявлена її специфіка, існує термінологічна невизначеність даного поняття, практично не досліджені механізми, які впливають на розвиток цього феномена, не розкритий взаємозвязок різних факторів у процесі розвитку організаційної свідомості. Морфологічний аналіз організаційної свідомості забезпечується діалектикою, як методом, який допомагає осягнути організаційну свідомість через єдність протилежностей; принципами системності, цілісності і структурності, а також системного, структурного та діяльнісного підходів, синергетики, що узагальнюють вивчення загального змісту, властивостей, структури організаційної свідомості та форм її існування, їх діалектичного звязку, а також критерію та показників зрілості організаційної свідомості.У підрозділі 1.1 "Визначення поняття "організаційна свідомість" у сучасній теоретичній спадщині" уточнюється головне поняття дисертаційної роботи - "організаційна свідомість". Поєднання цих значень дало можливість автору запропонувати своє визначення "організаційної свідомості", що є осмисленням та переживанням людиною впливу організаційних ідей, знань, поглядів, цінностей, норм поведінки, почуттів тощо щодо процесів утворення, упорядкування та вдосконалення структур повсякденності. На основі дослідження окремих складових організаційної свідомості автор виділив тектологічний (самоорганізація суспільства, самоорганізація особистості), управлінський (управління, самоменеджмент, організаційне консультування, організаційний досвід) психологічний (організаційна психологія) поведінковий (організаційна поведінка) педагогічний (організаторські здібності, якості, вміння та навички) культурологічний (організаційна культура) аксіологічний (організаційні цінності) підходи до вивчення загальних властивостей цього феномена. Морфологічний аналіз забезпечує вивчення загальних характеристик організаційної свідомості, взаємодію індивідуальної та суспільної форм організаційної свідомості на основі діалектики; структуру цього поняття, внутрішню організацію, взаємозвязок компонентів та функцій організаційної свідомості, механізмів, що забезпечують цілісність системи, досліджено на основі принципів системності, цілісності та структурності, а також системного та структурного підходів; з позицій діяльнісного підходу досліджено звязок свідомості і діяльності; а на основі принципів синергетики вивчено специфіку природи досліджуваного явища, самоорганізаційний характер процесу самовідтворення організаційної свідомості. Автором запропонована концептуальна модель функціонування організаційної свідомості, в якій вона представлена на індивідуальному та колективному рівнях: на індивідуальному рівні носієм організаційної свідомості виступає духовний світ людини, відповідно самовідтворюється організаційна свідомість - у процесі самоорганізації особистості, механізмом функціонування організаційної свідомості людини є цілеутворення, через яке вона реалізується в процесі самоменеджменту особистості; на колективному - носіями колективного інтелекту виступають обєднання людей, відповідно механізмом функціонування організаційної свідомості є цілепокладання, механізмом її самовідтворення є самоорганізація соціальних процесів або соціальна самоорганізація, механізмом функціонування є самоврядування та технології управління (соціального, державного, корпоративного).Автор узагальнює основні результати дослідження та наголошує, що діалектичний метод допоміг виконати всебічний аналіз організаційної свідомості та створити модель її функціонування. У ході дослідження проблеми формування організаційної свідомості автор дійшов висновку, що організаційна свідомість - це одна з проблем філософської антропології, яка сьогодні поєднує в собі як теоретичні спроби пошуку сутності людини, так і практичні способи пристосування до нових умов життєдіяльності, а саме формування та функціонування інформаційного суспільства. У ході методологічного аналізу в роботі було здійснено теоретичне узагальнення поняття "орга

Основний зміст дисертації