Дослідження складових сучасної нормативної бази по боротьбі з кіберзлочинністю. Визначення видів злочинів у сфері інформаційних та телекомунікаційних технологій. Розробка шляхів щодо покращення ситуації з регулюванням та попередженням кіберзлочинності.
Міжнародні організації визнають небезпеку кіберзлочинності і її трансграничний характер, обмеженість одностороннього підходу до вирішення цієї проблеми і необхідність міжнародної співпраці як у вжитті необхідних технічних заходів, так і у виробленні міжнародного законодавства. Рада Європи, Європейський союз, ООН і Інтерпол - усі ці організації відіграють важливу роль в координації міжнародних зусиль, побудові міжнародної співпраці у боротьбі із злочинами у сфері високих технологій. Мета статті - дослідити та проаналізувати проблеми, сучасної нормативної бази по боротьбі з кіберзлочинності як складової частини державної політики в галузі боротьби зі злочинами в сфері інформаційних, телекомунікаційних технологій і засобів держаного регулювання та контролю над нею. У 1990 році VIII Конгрес ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками ухвалив резолюцію, що закликає держави - члени ООН збільшити зусилля із боротьби з компютерною злочинністю, модернізуючи національне карне законодавство, сприяти розвитку в майбутньому структури міжнародних принципів і стандартів запобігання, судового переслідування і покарання в області компютерної злочинності [9]. Підхід Інтерполу до боротьби з кіберзлочинністю полягає в тому, щоб використовувати досвід його членів у боротьбі із злочинами у сфері інформаційних технологій шляхом функціонування робочих груп або експертних груп.У число організацій, що підписали протест проти прийняття Конвенції, увійшли «Фонд Електронних Меж» (Electronic Frontier Foundation, США), міжнародна організація «Суспільство Інтернет» (Internet Society), «Організація кіберправа і кіберсвободи» (Cyber - Rights & CYBERLIBERTIES, Великобританія), «Кріптополіс» (Kriptopolis, Іспанія) і інші. Національні і міжнародні зусилля доповнюють один одного, забезпечуючи глобальну увагу до проблем кіберзлочинності і обумовлюючи координацію кроків по боротьбі з кіберзлочинністю і уніфікацію національних законодавств.. Але навіть якщо враховувати прогрес в реформуванні національних законодавств і координації міжнародних зусиль експертами постійно підкреслюється необхідність розвитку усебічних, послідовних національних стратегій, які наслідуватимуть глобальну стратегію боротьби з кіберзлочинністю. У 2007 році в Україні створено CERT-UA (Computer Emergency Response Team of Ukraine - команда реагування на компютерні надзвичайні події України) - спеціалізований структурний підрозділ Державного центру захисту інформаційно-телекомунікаційних систем Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України (Держспецзвязку). В нашій державі нормативно-правову базу правового регулювання в даній сфері складають Конституція України, Кримінальний кодекс України, Конвенція Ради Європи «Про кіберзлочинність», Закони України «Про основи національної безпеки України», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» тощо, Укази Президента України від 08 липня 2009 року № 514/2009, від 08 червня 2012 року № 389/2012, № 390/2012, інші нормативно-правові акти.Ми можемо визначити основні пріоритети розвитку державних структур по боротьбі з кіберзлочинністю такі як: реорганізація та удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази; створення єдиного інформаційного простору в загальній та організація і удосконалення динамічної взаємодії із зарубіжними законодавчими та державними органами; запровадження сучасних новітніх інформаційних технологій в органи державної влади, технічна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців по боротьбі з кіберзлочинністю.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
