Організаційні та економічні основи створення екотехнопарків як інноваційних структур сталого розвитку - Автореферат

Початок XXI століття поставив перед людством взагалі і перед Україною зокрема три найгостріших питання: підвищення ефективності виробництва; вирішення екологічних проблем; пошук інноваційних шляхів розвитку. Прагнення вирішити ці проблеми, а також врахування багатоплановості, складності і майже відсутності будь-яких напрацювань щодо створення й формування екологічно орієнтованих технопарків, наявності низки дискусійних питань, актуальності та необхідності їх вирішення і розробки пропозицій щодо застосування, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначення мети та побудову структури дисертації. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи були використані при виконанні науково-дослідних робіт: "Вдосконалення управління фінансово-кредитним забезпеченням інноваційно-інвестиційного розвитку України в умовах євроінтеграції" (№ держреєстрації 0105U002898), де автором розроблено організаційно-економічну й фінансову модель екотехнопарку як інноваційної структури сталого розвитку; "Управління інноваціями у вищих навчальних закладах в контексті глобалізації освіти" (№ держреєстрації 0107U011998), де автором визначено місце вищого навчального закладу як потенційно можливого учасника у організаційній моделі екотехнопарку. У роботі використано такі загальнонаукові методи економічних досліджень: логічного і якісного аналізу та синтезу (при обґрунтуванні теоретичних підходів до поняття "екологізація інноваційної діяльності"); системно-структурного аналізу та комплексного аналізу (при виявленні особливостей понять "екологічні інновації", "екотехнопарки", а також при аналізі сучасного стану інноваційних структур); порівняльного аналізу (при порівнянні світового і вітчизняного досвіду функціонування інноваційних структур, а також техніко-економічних показників технопарків); статистичні (при аналізі основних техніко-економічних показників діяльності технопарків); моделювання (при обґрунтуванні організаційно-економічних структур, економічних механізмів й фінансових потоків створення і функціонування екотехнопарків), абстрактно-логічні (теоретичні узагальнення й формування висновків). Інформаційну базу дисертаційної роботи склали: наукові праці вітчизняних і закордонних авторів, в яких відображено фундаментальні положення економіки природокористування, теорії сталого розвитку, екологізації економіки та інноваційної діяльності, інноваційних структур, законодавчі акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи центральних і місцевих органів влади, аналітичні звіти, огляди і статистичні матеріали відповідних Міністерств та відомств, монографічна та періодична наукова література, результати власних досліджень автора.У першому розділі "Екоінноваційні основи сталого розвитку" проведено теоретичний аналіз сучасних уявлень поняття "сталий розвиток", визначено сутність та наведено класифікацію екологічних інновацій, оцінено їх роль в моделі переходу до сталого розвитку, досліджено питання екологізації інноваційної діяльності. Аналіз відомих концепцій сталого розвитку підтверджує імперативний принцип цього явища та взаємопоєднання трьох чинників розвитку - економіки, екології і соціуму для будь-яких соціо-еколого-економічних систем або процесів, зокрема вирішення проблем раціонального природокористування та екологізації суспільного розвитку на рівні держави, регіонів, локальних систем тощо. Під екологічними інноваціями в дисертаційній роботі автор розуміє кінцевий результат діяльності створення, використовування та розвитку екологічних виробів або послуг, а також зміни, які провадяться в управлінні і організації виробничої діяльності, техніці і технології, освітній системі, правовій сфері, і які направлені на зниження або запобігання негативної дії на навколишнє природне середовище. Проведений теоретичний аналіз сучасної концепції сталого розвитку та еколого-інноваційної діяльності дозволяє стверджувати, що запровадження екологічних інновацій і внаслідок цього здійснення екологізації інноваційної діяльності стає можливим саме в рамках створення такої інноваційної структури, яка здатна обєднувати науку, освіту, техніку і виробництво у єдину організаційно-економічну форму. В другому розділі "Екотехнопарки як організаційна форма інноваційних структур сталого розвитку" розглянуто сутність і класифікацію, світові і вітчизняні тенденції розвитку системи інноваційних структур і питання формування сучасної моделі екологічно орієнтованого технопарку.В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-прикладного завдання щодо розробки організаційних та економічних основ створення екотехнопарку як інноваційної структури сталого розвитку. В дисертації визначено сутність та обґрунтовано структурну модель екологічного спрямованого інноваційного процесу, яка розкриває механізм перетворення: "нова ідея-еконовація-екологічна інновація". В роботі сформульовано крит

Основний зміст роботи