Організація виробництва на підприємствах машинобудування України - Автореферат

Для виходу економіки України з кризового стану необхідно не тільки глибоко вивчити причини, що призвели до скорочення обсягів виробництва в машинобудуванні, але й визначити принципово нові підходи до вирішення проблеми підвищення ефективності виробництва, що безумовно потребує різносторонніх досліджень організації виробництва та праці на підприємствах, вибору критеріїв і меж оптимальності форм поділу та кооперації, які слід розглядати з економічних, психофізіологічних, соціальних сторін. Проблемі організації виробництва і праці приділено певну увагу представниками різних наукових шкіл менеджменту. Тому сучасний етап розвитку економіки обумовлює переосмислення методологічних і теоретичних підходів до організації виробництва і праці на цих підприємствах. Актуальність та недостатнє вивчення, а також теоретична і практична необхідність вирішення даної проблеми, що потребує різносторонніх досліджень якісних і кількісних сторін організації праці, вибору критеріїв оптимальності форм і меж поділу та кооперації праці робітників при організації виробництва на підприємствах машинобудування в умовах формування ринкової економіки, зумовили вибір теми дисертаційної роботи. Інформаційна база роботи формувалась на основі первинної звітної документації, матеріалів аналізу господарської діяльності досліджених підприємств, статистичних даних Державного комітету статистики України, Міністерств економіки, праці та соціальної політики України; звітних та оперативних даних досліджених підприємств машинобудування, а також відповідної інформації управлінь економіки та власності, праці та зайнятості населення Кіровоградської та Харківської облдержадміністрацій, економічних науково-дослідних інститутів України, інших джерел, результатів особистих досліджень автора.З цих позицій у роботі узагальнено підходи різних наукових шкіл менеджменту та організації виробництва щодо уточнення змісту і трактування понять "організація виробництва", "організація праці" та "наукова організація праці", а також економічної категорії - "суспільна організація праці", визначено їхнє місце і роль в системі управління підприємством. Узагальнення цих підходів дозволило сформулювати такі визначення: Організація виробництва - це відповідне поєднання речового та людського факторів виробництва у просторі та часі, що визначається поділом і інтеграцією виробничих процесів на підприємстві, та кооперацією від робочого місця до дільниці, цеху з метою виготовлення певного виду продукції, яка відповідає вимогам та потребам ринку. Наукова організація праці - це використання наукових методів в процесі удосконалення стану організації праці на основі аналізу, проектування та впровадження сучасних досягнень науки та техніки у виробництво (визначається в динаміці). Форми поділу праці можна охарактеризувати як структуру поділу сукупності трудових елементів між виконавцями, а форми кооперації праці як структуру взаємозвязків виконавців спільного процесу виробництва. Вони увляють собою зону використання праці, що має нижню та верхню межі, в рамках яких може бути досягнена відповідна ефективність праці при врахуванні економічних, психофізіологічних та соціологічних обмежень, обумовлених вимогами техніки і технології, організацією виробництва і праці та ринкових відносин.Розроблені в дисертації теоретичні, методичні та практичні рекомендації дозволяють вдосконалити організацію виробництва і праці на підприємствах машинобудування за рахунок розвитку провідного напрямку - поділу та кооперації праці, що створює сприятливі умови для адаптації робітників до вимог ринкової економіки. Трансформаційні процеси в Україні, метою яких є створення соціально-орієнтованої економіки, потребують радикального перегляду існуючої системи організації виробництва і праці на підприємствах, встановлення ефективних форм та відповідних їм меж поділу та кооперації з метою підвищення ефективності виробництва. Сучасні підходи до організації виробництва та стан форм і меж поділу та кооперації праці грунтуються на врахуванні особливостей характеру праці на підприємстві, технологій, що використовуються у виробничому процесі, і полягають: в удосконаленні технологічної форми поділу праці за рахунок розвитку науковообгрунтованих методів розміщення робітників на робочих місцях (в зонах) з метою раціонального закріплення за окремими операціями, деталями, функціями; в розвитку бригадної форми організації праці, суміщення професій, формування професії "робітник широкого профілю", що дозволяє удосконалити стан форм поділу та кооперації праці, підвищити за рахунок цього ефективність виробництва. Проектування та впровадження карт поділу та кооперації праці робітників надає можливість раціонально використати внутрішні організаційні резерви підприємств машинобудування для підвищення ефективності виробництва.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ