Організація управління та регулювання економічним і соціальним розвитком сільських поселень - Автореферат

Заміна моделі управління економічним і соціальним розвитком села, заснованої на принципах патерналізму, на поки що нежиттєздатну самоврядну зумовила те, що сільські поселення опинилися в умовах нескоординованого регулятивного впливу управлінських субєктів. Питання економічного й соціального розвитку сільських поселень та управління цим процесом знайшли своє відображення в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Разом з тим, в науковій літературі продовжує домінувати ідентифікація села та сільського господарства, залишається недостатньо вивченою проблема багатофункціонального розвитку села як складної системи, відсутні комплексні дослідження формування механізму управління економічним і соціальним розвитком сільських поселень в умовах ринкової трансформації, адаптованого до зарубіжної практики муніципального управління. Наслідком теоретичного вакууму в цій сфері є поверховість, необґрунтованість та декларативність застосування правових, економічних та адміністративних методів державного регулювання щодо стабілізації соціально-економічної ситуації та забезпечення розвитку села, що, в свою чергу, зумовлює формальність та недієздатність сільського місцевого самоврядування, управлінська діяльність якого недостатньо підкріплена економічною базою. В роботі використано такі методи дослідження: системний аналіз (для дослідження підсистем сільського поселення з метою виявлення факторів, що стримують чи сприяють динамізації їх розвитку); порівняльний аналіз (для співставлення якості життя сільських і міських жителів, визначення відмінностей базового адміністративно-територіального рівня в Україні та зарубіжних країнах); локальний маркетинг (для дослідження села як географічного сегменту регіонального ринку); статистичні (для визначення ефективності використання елементів ресурсного потенціалу сільського поселення в процесі забезпечення економічного й соціального розвитку сільської системи); експертні (для дослідження практичного досвіду підвищення ефективності регулювання комплексним розвитком села).У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження механізму забезпечення економічного та соціального розвитку сільських поселень” проаналізовано теоретико-методологічні підходи до характеристики економічного й соціального розвитку сільських поселень як обєкта управлінського впливу; визначено сутність механізму забезпечення економічного й соціального розвитку села. Критичний аналіз вітчизняних та зарубіжних підходів до розуміння понять “соціальний розвиток” та “економічний розвиток”, проекція їх загальнотеоретичної сутності на рівень сільських поселень дозволили ствердити, що соціальний розвиток села - це процес зростання рівня життя сільських жителів, наближення його до міського шляхом дотримання загальнодержавних соціальних стандартів та нормативів. Під економічним розвитком сільського поселення в роботі розуміється процес зміни, зростання та покращення кількісних та якісних характеристик економічної підсистеми села шляхом раціоналізації використання виробничих, природних, трудових, фінансових ресурсів на основі підприємництва та рівноправного поєднання різних форм власності для задоволення потреб сільського населення. В умовах функціонування самоврядної моделі субєктами управління економічним і соціальним розвитком села є сільська територіальна громада, органи місцевого самоврядування, менеджери підприємницьких структур, інститути ринкової інфраструктури, громадські та соціальні організації, розташовані на території сільських поселень, що формують управлінську підсистему села. Теоретичний аналіз сутності механізму забезпечення економічного й соціального розвитку села дозволив ствердити, що його важливим функціональним елементом в умовах нерозвинутості ринкових регуляторів і інститутів громадянського суспільства є регулювання, яке в широкому розумінні означає сукупність прийомів та засобів цілеспрямованого впливу субєктів управління на обєкт для стабілізації його розвитку та спрямування цього розвитку відповідно до програмних орієнтирів.Комплексний аналіз ефективності використання компонентів ресурсного потенціалу сільських поселень України, проведений в дисертації, показав, що села володіють вагомим сукупним ресурсним потенціалом, що зумовлюється, насамперед, значними резервами природних, територіально-просторових, історико-культурних, еколого-рекреаційних та трудових ресурсів. Активізація ресурсних домінант уможливить інтеграцію та взаємну компенсацію інших ресурсів сільського поселення з метою подолання депресивних кризових явищ та забезпечення сприятливої господарської конюнктури на селі. Наприклад, для оцінки природних ресурсів певного села використано такі показники: коефіцієнт експлуатаційності родовищ мінеральної сировини, бальна та грошова оцінка земельних ресурсів, площа лісових угідь та водних басейнів; демографічних: число жителів, природний приріст та статево-вікова структура населення; трудових: рівень безробіття та трудової еміграції населення, галузево-секторна структура зайнятості; ек

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ