Аналіз основних аспектів взаємодії держави та громадянського суспільства на основі їх оптимальної збалансованості в гуманітарній сфері. З’ясування головних чинників синергетичної парадигми в організації та управлінні розвитком гуманітарної сфери держави.
При низкой оригинальности работы "Організація та управління розвитком гуманітарної сфери держави на основі концепції синергетичої парадигми", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Попри те, що гуманітарна сфера не може і не має підпорядковуватись єдиному управлінню, однак вона має регулюватися і координуватися завдяки єдиній політиці - загальнонаціональній, якою має бути політика державна. Лише за цієї умови держава може координувати діяльність як державних, так і недержавних організацій та інших субєктів гуманітарної діяльності, кожен з яких у своєму спеціальному напрямку діяльності за визначенням має перевершувати всі інші і бути попереду всього суспільства у здійсненні гуманітарного пошуку. Можна стверджувати, що не лише держава здійснює спеціальну політику в гуманітарній сфері, але й гуманітарна сфера виявляється в кінцевому підсумку джерелом цінностей, що визначають стратегію розвитку держави, адже на їх основі формується образ того бажаного і потрібного майбутнього суспільства. Справа в тому, що будь-яка держава не може охопити своєю прямою політикою все розмаїття потреб і інтересів, представлених у громадянському суспільстві, а тим більше - коли йдеться про гуманітарну сферу, сферу за визначенням настільки ж відкриту до змін, наскільки відкритою до модифікацій за антропологічним визначенням є сама людина. Користуючись згаданим поділом на громадянське суспільство і державу, держава не може бути домінуючим і одноосібним субєктом гуманітарної політики хоча б унаслідок потреби у виконанні нею функцій формального контролю над проведенням гуманітарної політики іншими субєктами [6].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
