Організація сільськогосподарського виробництва в корпоративних господарських структурах - Автореферат

В дисертаційній роботі досліджуються проблеми організації сільськогосподарського виробництва в корпоративних господарських структурах, відновлення виробничого потенціалу та підвищення ефективності його використання в аграрному секторі АПК. Позитивні зрушення в сільськогосподарському виробництві 1999-2000 рр. не є випадковими і розглядаються як результат реструктуризації сільськогосподарських підприємств, земельної реформи та передачі землі у приватну власність селянам. Відбулась докорінна зміна економічного базису сільського господарства, виникли нові організаційно-правові форми господарювання, посилились процеси їхньої адаптації до ринкових відносин, особливо після набуття чинності Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 р. та наступних його указів. Але в практичних рішеннях виявляється багато розбіжностей щодо вдосконалення організації сільськогосподарського виробництва, відновлення виробничого потенціалу, впровадження нових трудових відносин, формування аграрного капіталу, матеріально-технічної бази та залучення сільськогосподарських товаровиробників до ринкових відносин. Не зважаючи на важливість корпоративних утворень в АПК, як фактора відродження аграрного потенціалу та поліпшення організації сільськогосподарського виробництва, посилення його значення в економіці країни, розробки їх організаційно-економічних основ ще не знайшли належного місця ні в науковій літературі, ні в практиці.У першому розділі - “Організаційно-економічні аспекти організації сільськогосподарського виробництва в корпоративних господарських структурах” - досліджуються питання теоретичної сутності організації сільськогосподарського виробництва в корпоративних господарських структурах, організаційно-правові форми та напрями їх поширення в сільському господарстві. Поряд з цим, не можна було не помітити, що з реформуванням базисних основ організації сільськогосподарського виробництва почали виникати відкриті або закриті акціонерні товариства, господарські товариства, виробничі кооперативи, селянські кооперативні спілки, приватно-орендні підприємства, агропромислові обєднання, інтеграторами яких виступали переробні підприємства, агрофірми і, нарешті, агропромислові концерни. Корпоративні виробничі структури в сільськогосподарському виробництві можуть діяти у формі виробничих кооперативів, створених главами селянських (фермерських) господарств або власниками індивідуальних домашніх господарств для спільної діяльності по обробці землі, по виробництву тваринницької продукції або для здійснення іншої діяльності, повязаної з виробництвом сільськогосподарської продукції. Якщо селянські (фермерські) господарства чи домашні господарства користуються виробничими послугами інших організацій (підприємств), то вони компенсують останнім витрати за домовленістю. Розукрупнення таких виробництв безумовно принесе збитки, але при цьому під час реструктуризації господарства, що реформується, доцільно відокремити від комплексу зайві економічно невиправдані обєкти, щоб забезпечити даному комплексу більшу стійкість і конкурентоздатність.В рамках агропромислових обєднань пропонується формувати земельні ресурси на основі: оренди земельних часток (ділянок) у членів господарських товариств та населення; оренди або одержання на інших умовах державних і муніципальних земель; придбання земельних часток і ділянок на умовах довічної ренти або довічного утримання у членів обєднання або інших громадян; внесення права користування земельними частками (ділянками) в установчий капітал акціонерного товариства; купівля земельних часток і ділянок. Пропонується упорядкувати форми і розміри орендної плати шляхом: визначення в твердій сумі платежів, що вносяться періодично чи одноразово; встановлення частки одержаних в результаті використання орендованого майна продукції, плодів, доходів; надання орендарем певних послуг; передачі речей, обумовлених договором, орендодавцем орендарю у власність (чи в оренду); покладення на орендаря обумовлених договором витрат на поліпшення орендованого майна. Формування і розвиток організаційно-економічних взаємозвязків в системі інтегрованого виробництва здійснювати на підставі: суспільного поділу праці, товарно-грошових відносин та виключно з угодами між виробниками сировини та підприємствами промисловості, які є інтеграторами.

Основний зміст дисертаційної роботи