Організація процесу планування на підприємстві - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний університет технологій та дизайну Кафедра менеджменту КУРСОВИЙ ПРОЕКТ з дисципліни: Менеджмент на тему: Організація процесу планування на підприємстві Виконала: ст. гр. БІО-1-10 Шкурчак В.Ю. Науковий керівник: ас. Вергун А.М. Київ 2011 Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи планування та основні етапи процесу планування 1.1 Сутність, мета, принципи та моделі планування 1.2 Система стратегічних, поточних та оперативних планів. Зміст і структура стратегічного плану 1.3 Визначення місії, цілей та завдань підприємства 1.3.1 Сутність і значення місії 1.3.2 Стратегічні цілі та завдання 1.4 Проведення аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства за допомогою багатофакторного системного аналізу (PEST-аналіз) 1.5 Розробка та вибір стратегії підприємства 1.5.1 Стадії та фактори вибору стратегій 1.5.2 Основні підходи до формулювання стратегій 1.5.3 Стратегічні альтернативи розвитку підприємства Розділ 2. Проблеми та напрями вдосконалення процесу стратегічного планування 2.1 Можливі проблеми планування на підприємстві 2.2 Напрями вдосконалення процесу стратегічного планування на підприємстві Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Актуальність роботи - сьогодні відсутність чіткого плану, а також тактичних дій на шляху до досягнення певної мети фірми або підприємства, може бути причиною для загрози існуванню фірми. А тому в цій роботі розглянуті методологічні положення щодо складання стратегічного та тактичного планів. Система планування на підприємстві займає одну з найважливіших частин політики компанії. При складанні плану бажано зосередитися на наступних моментах: чим повинна займатися організація, яка мета при цьому переслідується, рекламна політика, та правильність її складу, цілі реклами, методи планування бюджету де організація знаходиться в теперішній час, які результати її попередньої діяльності, куди вона збирається рухатись, як і за допомогою яких ресурсів можуть бути досягненні цілі організації, аналіз ефективності проведеної роботи. Оперативні плани розробляють менеджери (керівники) середнього і нижчого рівня (наприклад, у підприємствах торгівлі: керівники відділів економіки, маркетингу тощо, та керівники товарних відділів). [1] Стратегічне планування є однією з основних функцій стратегічного управління. Основні передумови переходу до стратегічного планування такі: § необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємств; § потреба в обєднанні різних напрямків діяльності підприємства в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації; § наявність яскраво виражених конкурентних переваг і необхідність їхньої підтримки (у підприємств, що їх мають) або створення їх (в аутсайдерів), посилення конкуренції; § інтернаціоналізація бізнесу, розвиток звязків з підприємствами, які використовують систему стратегічного планування; § наявність висококваліфікованих менеджерів, здатних вирішувати складні питання, застосовуючи систему стратегічного управління; § розвиток теорії та практики, стратегічного планування, які допомагають перейти від методу «проб і помилок» до наукових методів передбачення й підготовки майбутнього та до майбутнього; § наявність доступної інформації (глобальних інформаційних мереж) для вивчення сильних і слабких сторін підприємства, зовнішнього середовища та умов конкуренції; § посилення інноваційних процесів, генерація та швидке освоєння підприємствами нових ідей; § необхідність впровадження високої культури управління, орієнтованої на запобігання опору змінам та стимулювання розвитку підприємства. Наприклад, у Японії планувалося 10 пятирічок, у Франції пятирічні плани застосовуються з 1947 року. § «функціональний» - визначає напрямки та темпи розвитку (скорочення) окремий функціональних підсистем підприємства (маркетинг, виробництво тощо); § «ресурсний» - визначає потреби та можливості забезпечення окремими видами ресурсів певних виконавців для реалізації стратегічних дій; § «виконавчий» - вказує на коло залучених до виконання стратегічних заходів ланок і окремих виконавців, що дає змогу побудувати адресну систему стимулювання.