Організація процесу кредитування в Коростенському відділенні №1 АППБ "Аваль" - Дипломная работа

Організація процесу кредитування в Коростенському відділенні №1 АППБ „Аваль” ПЛАН Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні основи організації кредитної діяльності комерційними банками 6 1.1 Сутність кредиту та принципи кредитування 6 1.2 Поняття кредитного ризику та кредитного процесу 13 1.3. 33 2.1 Характеристика фінансового стану та результатів діяльності банківської установи 33 2.2 Умови кредитної угоди 40 2.3 Процес кредитування клієнтів банку 44 2.4 Формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками банку 55 Розділ 3. Менеджмент кредитного портфеля Коростенського відділення №1 АППБ „Аваль” 64 3.1 Способи захисту від кредитного ризику 64 3.2 Методи управління проблемними кредитами в Коростенському відділення №1 АППБ „Аваль” 69 3.3 Управління дохідністю кредитного портфеля та методи ціноутворення за кредитами 74 Висновок 80 Список використаної літератури 84 Додатки 90 Вступ Однією з найважливішою категорією ринкової економіки, що відображає реальні звязки і відносини економічного життя суспільства є кредит. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає стосунки між кредитором і позичальником. У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України. Відомо, що кредитні операції належать до базових операцій, якими банки, власне і відрізняються від небанківських кредитних установ і які створюють первинну сферу банківської діяльності. Актуальність, науково-теоретична і практична цінність даної проблеми, необхідність розробки напрямків подальшого розвитку методів і умов банківського кредитування господарських субєктів і обумовили вибір теми дипломної роботи. В першому розділі дипломної роботи викладені теоретичні аспекти кредитування та методів надання позик. Незважаючи на те, що сьогодні більшість вітчизняних економістів роз­глядає кредит як економічні відносини (а не як позичку), в статті 5 розділу 2 проекту Закону Про банківський кредит подано таке його визначення: Банківський кредит - грошові кошти в національній чи іноземній валюті, що надаються кредитодавцем позичальнику на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості і цільового використання (тобто кредит ототожнюється з грошима, які виконують абсолютно інші, не властиві кредиту функції). За таких обставин безумовне цільове використання позичальником позики є вельми проблематичним: якщо він саме як власник позики має право робити з позиченими коштами все, що заманеться (тобто і не повертати їх), то, виходить, банк не вправі ні проконтролювати, ні вплинути на позичальника як щодо цільового використання позички, так і щодо стягнення боргу та відсотків. Наявність зазначених обмежень не дає підстав вважати надані на певний час (позичені) кошти власністю позичальника. Варто зупинитися ще на одному визначенні кредиту, наведеному в статті 2 нового Закону України Про банки і банківську діяльність: Банківський кредит - будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка га­рантія, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продов­ження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату про­центів та інших зборів з такої суми [1]. Передусім розглянемо суть і, власне, необхідність принципу поворотності (так його названо в підручнику Финансы, денежное обращение, кредит за ред. проф. Дробозиної) або принципи повернення кредиту (за Положенням НБУ Про кредитування). Воно в організації кредитування самозрозуміле - позичка має бути повернена. Тож для банків у процесі надання позички важливо встановити саме строк її повернення, який має бути узгоджений із позичальником, дотриманий останнім і відображений у кредитному договорі. На жаль, принцип диференційованого характеру кредитування належно не відображено ні в Положенні НБУ Про кредитування, ні в проекті Закону Про банківський кредит. В підручнику Финансы, денежное обращение, кредит принцип забезпеченості кредиту трактується так: Цей принцип полягає у необхідності забезпечення захисту майнових інтересів кредитора у разі можливого порушення позичальником узятих на себе зобовязань і знаходить практичне відображення в таких формах кредитування, як позики під заставу або під фінансові гарантії. Особливо актуальний у період загальної економічної нестабільності... Банки виходять із необхідності поєднання своїх інтересів з інтересами вкладників і держави. 3. Ідеться про невпевненість банку в тому, що позичальник буде спроможним і збереже намір виконати свої зобовязання згідно з умовами угоди, інакше кажучи - про ймовірність збитків в результаті кредитної операції Сутність стратегії кредитного ризику полягає, зокрема, в тому, що кожного разу, коли банк прагне придбати прибутковий актив (у вигляді позички), він бере на себе ризик того, що позичальник може виявитися неплатос