Організація приватних підприємств в сільському господарстві (на матеріалах Дніпропетровської області) - Автореферат

Ринкове реформування сільського господарства з метою підвищення життєвого рівня людей в Україні спрямовано на формування в багатоукладній економіці конкурентоспроможного власника-господаря. Потрібно враховувати і те, що значна частина власників землі і майна з обєктивних і субєктивних причин не може вести сільськогосподарське виробництво шляхом приєднання одержаних земельних ділянок до особистих підсобних господарств, чи створення дрібнотоварного фермерства. Розвиток загальноприйнятих теоретичних положень і ідей, практичне обгрунтування становлення і діяльності селянських (фермерських) господарств і приватного-орендного господарювання в умовах України знайшли відображення у роботах В.Я. Особливо це стосується трансформації форм власності і розвитку відносин приватної власності в аграрній економіці сучасного етапу, розробки понятійно-сутнісного апарату і поглиблення класифікації приватних сільськогосподарських підприємств, що відображають не тільки сьогодення, але і перспективу. Методологічне, методичне і практичне вирішення проблем, що репрезентують важливе народногосподарське завдання - формування крупнотоварних приватних організаційно-виробничих структур у сільському господарстві і розвиток їх матеріального і фінансового забезпечення з урахуванням місцевих особливостей досліджуваного регіону в період ринкової перебудови його економіки - обумовили актуальність обраної теми, її наукову і практичну цінність.У першому розділі - ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ І ГОСПОДАРЮВАННЯ НА СЕЛІ - розглянуто теоретичні положення і проаналізовано вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, що розкривають сутність власності, роль, місце та особливості відносин приватної власності і однойменної форми господарювання в багатоукладній економіці. На основі існуючих підходів класифікацію підприємств запропоновано проводити за розмірами, формами організації, структурою виробництва, трудовими відносинами, власністю на землю і майно, взаємодією з іншими формуваннями і галузями. У другому розділі - РІВЕНЬ І ПРОБЛЕМИ ФЕРМЕРСЬКОГО І ПРИВАТНО-ОРЕНДНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ, - виходячи з встановлених регіональних особливостей сільського господарства Дніпропетровської області, досліджена і дана загальна оцінка причин, що гальмують докорінні якісні перетворення на селі. Виявлені соціологічними дослідженнями субєктивні фактори позитивно впливатимуть на формування крупнотоварних приватних підприємств з орендою землі і майна, але ще впродовж тривалого часу негативно позначаться на рівні активної участі селян у використанні своєї власності. В регіоні 3,2% господарств розміром від 100 до 500 га використовують у виробництві 12,6%, а господарства, що мають площу більше 500 га - 22,2% від загальної площі землі, переданої під фермерство.Розвиток приватного крупнотоварного виробництва в сільському господарстві конче потребує обгрунтування механізму його ресурсного забезпечення, створення відповідного соціально-економічного статусу та ефективної виробничої структури господарювання, в основі яких є оренда землі і майна у селян. Держава протягом майже всього ХХ століття активно використовувала економічні, організаційні та соціально-психологічні засоби впливу на формування колективної і державної власності в сільському господарстві, забороняючи підприємництво і обмежуючи приватну власність особистим підсобним господарством селян. В сільському господарстві створюються і функціонують приватні підприємства двох видів: селянські (фермерські) господарства і підприємницькі структури - виробники сільськогосподарської продукції. Перші можуть мати землю у власності, постійному та тимчасовому користуванні, другі - тільки у тимчасовому користуванні (оренді) або без нього, але всі вони повинні бути обєднані статусом сільськогосподарського товаровиробника. Створення приватних підприємств у сільському господарстві потребує враховувати ряд обєктивних і субєктивних чинників: по-перше, соціально-економічні умови ефективного господарювання, по-друге, консервативну орієнтацію частини селян на зберігання стабільності при колективному господарюванні, а також деякі рудименти соціалістичних і ідеологічних стереотипів про приватну власність та підприємництво і, по-третє, організаційно-технологічні, інформаційно-консультативні умови економічного сенсу функціонування підприємств.

Основний зміст роботи