Організація природничої освіти молодших школярів у загальноосвітніх навчальних закладах України (друга половина ХХ століття) - Автореферат

Одним із головних завдань сучасної початкової ланки освіти є формування всебічно розвиненої особистості, яка виявляє гнучкість мислення, творчі здібності, високий рівень ініціативності й самостійності. Штайнер) педагогами-класиками, які розглядали природу як безпосереднє джерело знань, а природничу освіту - значущим чинником формування всебічно розвиненої особистості, її самовизначення й самовдосконалення. Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розвязання суперечностей, що обєктивно мають місце в теорії та практиці педагогіки, а саме: між високим рівнем теоретичного обґрунтування питань природничої освіти на гуманістичних засадах і привалюванням у шкільній практиці технократичних підходів до навчання й виховання молодших школярів; між накопиченим історико-педагогічним досвідом ефективного здійснення природничої освіти та відсутністю науково-методичного забезпечення його впровадження в діяльність початкової школи; між потенційними розвивальними можливостями предметів природничого циклу та недостатньою підготовкою вчителя початкових класів до їх реалізації в навчально-виховному процесі. Отже, актуальність питань розвитку особистості засобами навчальних предметів природничого циклу, важливість обєктивної оцінки й творчого переосмислення досвіду минулих років у організації природничої освіти молодших учнів, відсутність фундаментальних історико-педагогічних досліджень, які синтезовано відображали б еволюцію зазначених питань протягом другої половини ХХ століття, необхідність розвязання означених суперечностей зумовили вибір теми дослідження «Організація природничої освіти молодших школярів у загальноосвітніх навчальних закладах України (друга половина ХХ століття)». Методологічну основу дослідження становлять: загальні положення теорії наукового пізнання з її вимогами науковості, обєктивності, доказовості; філософські висновки про діалектичне розуміння сутності історико-педагогічного процесу, взаємозвязок суспільних явищ; концептуальні положення нормативних документів щодо освіти України (закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ ст., Державний стандарт початкової загальної освіти, Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства, Концепція виховання дітей і молоді у національній системі освіти, Концепція екологічного виховання та ін.).У першому розділі - «Теоретичні питання організації природничої освіти в початковій школі другої половини ХХ століття» - на основі аналізу широкого спектру науково-педагогічної літератури, архівних джерел розкрито витоки ідей природничої освіти в зарубіжній та вітчизняній педагогіці; систематизовано внесок провідних учених, педагогів досліджуваного періоду в розвиток природничої освіти молодших школярів, обґрунтовано етапи організації природничої освіти в початковій школі другої половини ХХ століття. Зясовано, що становлення і розвиток природничої освіти у вітчизняній педагогічній думці повязані з такими основними чинниками, як: традиції народної культури й педагогіки, релігійний погляд на єдність людини з природою, прищеплення дітям любові, побожного, бережливо-господарського ставлення до природи; поява перших педагогічних памяток Київської Русі (зокрема «Слово про похід Ігорів», «Повчання Володимира Мономаха дітям»); опанування початків природознавства у школах «учіння книжного»; природоохоронне виховання у братських школах; поширення азбуковників (перших підручників з вивчення природи); діяльність викладачів Києво-Могилянської академії (І.Гізель, І. З урахуванням особливостей освітньо-культурного розвитку країни, чинників неодноразового реформування системи освіти, специфіки поглядів, практичної діяльності передових вітчизняних педагогів, науковців-природодослідників, розвитку педагогічної науки, зокрема дидактики початкової школи, нормативного оформлення природничої освіти, змін її змісту, форм і методів реалізації визначено три етапи організації природничої освіти у початковій школі другої половини ХХ століття, які суттєво не відрізняються від етапів розвитку національної педагогічної думки, науково обґрунтованих О. Сухомлинською. обґрунтування організаційно-педагогічних умов (різнобічна підготовка вчителя до викладання природничих дисциплін, практична спрямованість природничої освіти, орієнтація навчально-виховного процесу на активізацію особистості) підвищення ефективності природничої освіти, застосування форм і методів навчання (ігор, дискусій, колективних обговорень, дослідів, використання творчих вправ та проблемних запитань і завдань та ін.), різноманітних навчальних засобів (зокрема технічних), що спонукають особистість до виявлення ініціативності, самостійності, розвитку її розумових здібностей (В. У другому розділі - «Досвід організації природничої освіти в початковій школі другої половини ХХ століття» - на основі вивчення архівних документів (протоколів засідань педагогічних рад, звіт