Організація правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів України (друга половина ХХ століття) - Автореферат

Аналіз архівних матеріалів, історико-педагогічної та сучасної літератури свідчать про те, що окремі аспекти проблеми правового виховання молоді другої половини ХХ століття були предметом вивчення науковців. Особливу значущість для нашого дослідження мають і дисертаційні праці В.Владимирової “Педагогічні проблеми формування правової культури вчителя в історії вищої педагогічної школи України (1917-2002 рр.)” (2003 р.) та А.Стаканкова “Теорія і практика правового виховання в історії вітчизняної педагогічної думки другої половини ХІХ - початку ХХ століття” (2004 р.). Отже, актуальність комплексного вивчення питань правового виховання старшокласників в історичній ретроспективі, необхідність урахування досвіду минулих років у розробці сучасної педагогічної теорії та організації правового виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, а також відсутність фундаментальних історико-педагогічних досліджень, які синтезовано відображали б еволюцію зазначених питань протягом другої половини XX століття зумовили вибір теми “Організація правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів України (друга половина ХХ століття)”. Розкрити сутність правового виховання старшокласників, виявити передумови зародження питань правового виховання у світовій та вітчизняній педагогічній думці. • узагальнено досвід реалізації напрямів правового виховання учнівської молоді у шкільній практиці досліджуваного періоду (організація правового виховання учнів під час навчальної діяльності; активне здійснення правового виховання старшокласників під час позакласної та позашкільної діяльності; звязок школи і сімї у правовому вихованні учнів; взаємодія школи та суспільства щодо здійснення правоохоронної діяльності);Вивчення й узагальнення науково-педагогічних матеріалів і дисертацій досліджуваного періоду дало можливість до основних шляхів наукової розробки проблеми, яка вивчається, віднести: - обґрунтування теоретичних засад правового виховання учнівської молоді, розкриття його сутності, змісту, концепцій, мети, цілей, завдань у світовій та вітчизняній педагогічній думці, методологічних засад, основних дефініцій, шляхів і напрямів використання правових знань і навичок у буденному житті, визначення основних складників правової держави, аналіз етапів правового виховання учнів, вимог до його організації (В.Альхіменко, О.Бариховська, Г.Давидов, В.Лозова, А.Міцкевич, В.Обухов, Є.Пенцова, І.Рябко, А.Тарас, Г.Троцко, М.Фіцула, Д.Ягупов); Зародженню питань правового виховання у світовій педагогічній думці сприяли: формування у зростаючого покоління ціннісних уявлень про мораль та право, започаткування певних правових традицій, праці філософів Стародавньої Греції (Сократа, Платона, Аристотеля), введення у Стародавньому Римі “Законів ХІІ таблиць”, прогресивні ідеї педагогів-гуманістів епохи Відродження (Н.Макіавеллі, Т.Мора, Т.Кампанелли, Д.Прістлі), усебічна розробка та обґрунтування філософами і педагогами часів Просвітництва питань громадянського та морального виховання (Д.Локк, Ш.Монтескє, К.Гельвецій, Г.Гегель). На основі аналізу архівних документів, урядової документації та науково-педагогічної літератури встановлено, що цей етап характеризувався комплексним підходом до вивчення проблеми правового виховання: появою праць, присвячених правовому вихованню учнів різних ступенів навчання (В.Балюк); розробкою програм та методичних рекомендацій з питань правового виховання школярів у позакласній роботі (Н.Ткачова); широким тлумаченням мети правового виховання (цілеспрямоване виховання всебічно розвиненого молодого члена суспільства); конкретизацією його завдань (запобігання й усунення правопорушень у молодіжному середовищі; розробка ефективних форм, методів та засобів правовиховного впливу на зростаюче покоління; наукове обґрунтування напрямів правової профілактики; оцінювання ефективності правовиховної роботи тощо); розширенням термінологічного поля дослідження такими поняттями, як: “правова освіта”, “правова грамотність”, “правова вихованість”, “правове виховання в сімї”, “правове виховання неповнолітніх правопорушників” (В.Альхименко, В.Балюк, Г.Міньковський, А.Міцкевич та інші); більш чітким визначенням субєктів (доповнюються різноманітними соціальними інституціями - школа, сімя, позашкільні заклади) виховного впливу; визначенням принципу індивідуального підходу до дитячої особистості провідним принципом правового виховання. У розділі з наведенням фактичних даних доводиться, що розвиток правового виховання на цьому етапі був тісно повязаний з: обґрунтуванням методології та методики правового виховання учнів (В.Головченко); розвитком правової педагогіки, визначенням змісту правової освіти в середній школі (В.Кіндрат, Я Кічук, К.Кулик, Г.Неліп, М.Подберезський, В.Сімеонова, М.Фіцула та інші); прийняттям “Програми правової освіти населення України” (1995 р.) та “Концепції правової освіти школярів” (О.Бариховська); визначенням мети правового виховання з урахуванням його специфіки (формування правової культури учнів шляхо

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ