Організація педагогічної практики в різних типах педагогічних навчальних закладів України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) - Автореферат

У звязку з цим, виходячи з пріоритетних напрямків національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти, педагогічна наука в процесі пошуку варіативних систем і моделей практичної підготовки майбутніх учителів звертається до актуалізації ретроспективи і творчого використання багато в чому цінного історичного досвіду організації педагогічної практики в різних типах навчальних педагогічних закладів України у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. Певною мірою проблеми педагогічної практики торкались науковці в дисертаційних працях, присвячених аналізу творчої спадщини персоналії ХІХ - початку ХХ ст.: М. І. Отже, аналіз сучасних історико-педагогічних досліджень, близьких до нашого наукового пошуку, свідчить, з одного боку, про актуальність питання організації педпрактики як форми професійної підготовки вчителя та наявність накопиченого досвіду її здійснення в різних типах педзакладів в Україні в досліджуваний період, з іншого, - про відсутність цілісного дослідження, в якому було б представлено систему становлення і розвитку організації педагогічної практики. На основі аналізу офіційно-нормативних документів, архівних матеріалів визначити мету, завдання, види, зміст педагогічної практики у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. та виявити специфіку її організації в різних типах педагогічних навчальних закладів України в досліджуваний період. Намітити напрями творчого використання вітчизняного досвіду організації педагогічної практики в різних типах педагогічних навчальних закладів України у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. в сучасних соціально-економічних умовах.У першому розділі “Аналіз ступеня дослідженості проблеми” доведено актуальність історико-педагогічного висвітлення питань організації педагогічної практики майбутніх учителів; на основі аналізу широкого спектру науково-педагогічної літератури виявлено і схарактеризовано основні напрями досліджуваної проблеми. Перший напрям репрезентовано працями (монографіями, науково-методичними статтями), в яких педагогічна практика ґрунтовно досліджується сучасними педагогами, психологами на теоретичному рівні. У ній схарактеризовано ґенезу становлення та розвитку функціональних елементів технологічної схеми практичної підготовки вчителів історії, обґрунтовано концептуальні засади організаційно-дидактичного і методичного забезпечення їхньої підготовки, виявлено тенденції співвідношення академічного і практичного забезпечення вчителів історії в навчальних планах і програмах педагогічних закладів, визначено історичну сутність практичної підготовки, схарактеризовано основні закономірності й суперечності в її реалізації відповідно до періодів розвитку радянської вищої педагогічної школи України. У другому розділі “Теоретичні питання організації практики в педагогічних закладах України у другій половині ХІХ - початку ХХ століть” схарактеризовано становлення і розвиток системи підготовки педагогічних кадрів в Україні; систематизовано погляди зарубіжних і вітчизняних педагогів, громадських діячів, учених досліджуваного періоду на роль і місце педагогічної практики в системі професійної підготовки вчителів та форми її організації; визначено мету, завдання, види, зміст педагогічної практики в нормативних документах досліджуваного періоду. У ході наукового пошуку встановлено, що теоретичні основи педагогічної практики як складника професійно-педагогічної підготовки вчителя було закладено зарубіжними і вітчизняними педагогами ХІХ - початку ХХ ст.. І.Установлено, що їхній внесок у розробку теоретичних засад організації педагогічної практики становить: обґрунтування мети і завдань практики, основних принципів її організації (установлення тісного взаємозвязку з теоретичною підготовкою; поступовість проведення з ускладненням видів практичної діяльності); визначення основних видів “практично-педагогічних занять”, які повязані з виконанням обовязків учителя, зі спостереженнями, узагальненнями педагогічного досвіду, та форм організації практики; ствердження необхідності існування при учительських закладах зразкових шкіл. Специфічним в організації практики в середніх учительських закладах було: домінування її в навчально-виховному процесі; проведення без відриву від поточних занять; тісний звязок з педагогічною теорією; високий рівень організації і планування (особливо в учительських інститутах); здійснення систематичного і ретельного контролю та оцінювання діяльності практикантів; досягнення зразкової постановки навчального процесу в базових навчальних закладах; реалізація змісту в різноманітних організаційних формах. Установлено провідні тенденції організації педагогічної практики в досліджуваний період: прагнення до тісного звязку педагогічної теорії з практикою; досягнення ідентичності у змісті практики для вчителів різного фаху; використання передового педагогічного досвіду тогочасного шкільництва; здійснення системного й ретельного контролю та оцінювання практичної діяльності на засадах гуманності і вимогливості; утворення базових навчальни

Основний зміст дисертації