Дослідження типових патологічних психологічних характеристик мислення хворих на неврастенію. Загальні уявлення про мислення особистості. Аналіз динаміки мислення особистості при неврастенії. Методологічні основи патопсихологічного дослідження хворого.
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПАТОПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ 1.1 Загальні уявлення про мислення особистості 1.2 Патологічні зміни мислення при захворюванні на неврастенію 1.3 Динаміка мислення особистості при неврастенії РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПАТОПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ МИСЛЕННЯ У ХВОРИХ НА НЕВРАСТЕНІЮ 2.1 Методологічні засади проведення патопсихологічного дослідження 2.2 Основні принципи і методи патопсихологічного дослідження 2.3 Організація впровадження патопсихологічного дослідження РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ ЗМІН МИСЛЕННЯ ПРИ НЕВРАСТЕНІЇ 3.1 Психологічні характеристики хворих на неврастенію 3.2 Обґрунтування методів та методик дослідження 3.3 Порівняльний аналіз отриманих даних ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність теми. Аналіз різних форм патології розумової діяльності є найбагатший матеріал, що показує правомірність визнання специфічності людського мислення. Дані експериментально-психологічних досліджень переконливо показують, що до мислення варто підходити, як до однієї з форм діяльності (Л. С. Виготський, П. Я. Гальперин, А. Н. Леонтьев, С. Л. Рубінштейн). Проблема мислення виник як предмет психології на початку 20-х рр. нашого століття у вюрцбургській психологічній школі. Один з основоположників асоціативної психології А. Хоча уведення В. Вундтом у психологію експериментального методу було, безумовно, прогресивним фактором в історії психологічної науки, однак психологічні дослідження, проведені їм і його послідовникам, проводилися на основах асоціативної психології. М. Еббінгауз, Г. Мюллер, Т. Ципен - найбільші представники експериментальної психології того часу - вважали, що універсальним законом є закони асоціації. Саме мислення розглядається як похідна функція від інших психічних функцій: памяті, уваги. На подібних концепціях ґрунтувалися роботи психологічної лабораторії психіатричної клініки найбільшого німецького психіатра Е. Крепеліна. Так, наприклад, порушення розумової діяльності хворих епілепсією порозумівалося порушенням комбінаторних здібностей (Е. Крепелін, К. Гельброннер, М. Я. Серейський), нестійкістю уваги (В. П. Осіпов). При поясненні порушень розумових процесів, при травмах мозку ряд авторів (Р. Я. Голант, М. О. Гуревич, В. А. Гіляровський, Р. С. Повицька) схилялися до думки, що в цих випадках інтелектуальні порушення настають через розлад уваги. До цієї характеристики примикають і погляди Г. В. Груле, що визначив порушення мислення при шизофренії як порушення напруженості, в основі якої лежить порушення активності особистості. З цими положеннями солідаризується И. Берингер, висуваючи концепцію про слабості інтенціональної дуги, що є причиною порушень мислення хворого шизофренією, і Е. Штранський, що говорить про інтрапсихичну атаксію хворих. Розумові операції, спрямовані на практичні дії, у хворого шизофренією збережені, память і увага його не порушені, однак він не в змозі синтезувати окремі, самі по собі правильні умовиводи. При цьому вихідною позицією радянських патопсихологів (Б. В. Зейгарник, 1962, 1976; С. Я. Рубинштейн, 1972; Ю. Ф. Поляків, 1973, 1978) є розуміння процесу мислення як рефлекторно обумовленої діяльності всупереч розповсюдженим у закордонній психології представленням про мислення як про уроджену здатність, що лише перетерплює розвиток в онтогенезі. Іноді ті або інші варіанти розладів мислення, виділювані психіатрами і патопсихологами, збігаються, однак патопсихології властивий більш загальний підхід до розрізнення тих або інших класів патології мислення, вона нерідко оперує більш широкими поняттями в порівнянні з клінічною практикою. У своїх дослідженнях патопсихологи користуються набором спеціальних експериментальних методик, кожна з яких відрізняється спрямованістю на визначені ланки в протіканні психічних процесів. У патопсихологічних методиках відтворюються конкретні ситуації. У психологічному експерименті моделюється якась проблемна ситуація, що вимагає свого розкриття, тому що окремі вхідні в цю ситуацію елементи знаходяться в неадекватних співвідношеннях (С. Л. Рубинштейн, 1958). Kraepelіn, є в скороченому виді і психологічному дослідженні. Звичайно, проведення цілісного психологічного дослідження вимагає спеціальних знань і знаходиться в сфері компетенції патопсихолога, однак психіатр повинний знати основні методики патопсихологічного експерименту і вміти інтерпретувати одержувані з його допомогою дані в нозологічному аспекті. За даними Всесвітньої організації охорони здоровя (ВОЗ), число неврозів за останні 80 років зросло в кілька десятків разів. Нам нерідко приходилося спостерігати виникнення неврозу після черепно-мозкової травми (контузія, струс головного мозку). Необхідність експериментального дослідження стала особливо очевидної на початку XX в. Так, відомий представник гештальтпсихології К. Левін наполягав на тому, що розвиток психології повинен йти не по шляху збирання емпіричних фактів (шляху, по якому йде і зараз американська психологія), а що вирішал
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
