Організація експортної діяльності підприємства - Курсовая работа

Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність. Сучасний етап світогосподарських звязків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, яких обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Поступова інтеграція України у світову господарську систему привела до того, що в даний час у зовнішньоекономічній діяльності беруть участь тисячі підприємців, підприємств і чиновників, більшість з яких не мають уявлення про про особливості її здійснення. Отже, зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - діяльність субєктів господарської діяльності України й іноземного субєкта господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. ЗЕД являє собою сукупність міжнародних комерційних операцій, спрямованих на організацію, проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності.Експорт товару оформляється контрактом, один примірник якого зберігається в головного бухгалтера, котрий контролює стан розрахунків. Якщо ініціатива початку переговорів належить експортеру, то він заявляє про бажання укласти договір купівлі-продажу на визначених умовах шляхом розсилання ініціативних пропозицій (оферт). Тверда оферта - пропозиція, яка відправляється тільки одному можливому покупцю на дану партію товару із вказанням терміну, протягом якого продавець є звязаним своєю пропозицією та не може зробити аналогічну пропозицію іншому покупцю. Експортні товари - це товари, вивезені для реалізації за межі митного кордону України, незалежно від валюти, якою проводиться розрахунок. 2) якщо строк зустрічної поставки товарів за бартерними, товаробмінними та компенсаційними угодами перевищує 90 днів від дати відвантаження товарів, що доставляються контрагентом;У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортних операцій, а саме: прямий експорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачеві, і непрямий експорт, що припускає продаж товарів через торговельних посередників. Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною концентрацією і ценралізацією капіталу характерним є розширення прямого експорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових товарів здійснюється безпосередньо виробниками. Прямий метод ЗЕО здійснюється: при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів; Прямі звязки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання конюнктури ринку; швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб покупця.Якщо обсяг ЗЕО у фірми назначений і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторговельних операцій вона використовує торговельний апарат, призначений для роботи на внутрішньому ринку. Він, як правило, складається із таких підрозділів: функціональні сектори (торговельно-договірний, валютний, калькуляції, транспорту, реклами) вивчають відповідні функціональні питання, готують керівництву необхідні відомості про умови здійснення зовнішньоторговельних операцій, надають кваліфіковані консультації; Іноді замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи в закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом. Для реалізації продукції усіх своїх підприємств великі фірми нерідко створюють центральний офіс у вигляді юридично самостійного акціонерного товариства або дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна діяльність повністю відокремлюється від виробничої. Фірми, що створюють складальні заводи, володіють низкою переваг: скорочуються транспотні витрати, оскільки збут готової продукції наближається до споживача, вартість перевезень зменшується на 20-30%; скорочуються витрати на оплату мита (із напівфабрикатів вони стягуються в менших розмірах); зменшуються витрати на заробітну плату.Для збільшення експорту використовують: 1) субсидування експорту - це форма державної політики, яка дає змогу продати на зовнішньому ринку товари вітчизняного виробництва за ціною більш низькою, що часто є нижчою від цін на внутрішньому ринку, а іноді навіть від витрат на виробництво (виробнича собівартість); 2) експортні премії, що можуть бути у двох формах: - прямі експотні премії - це застосування у формах надання експортерам прямих разових субсидій при експорті товарів; податкові пільги - це непрямі експортні премії, коли експортерам надають різноманітні фінансові пільги (звільнення від сплати внутрішніх податків або надання податкових пільг, звільнення від мита або повернення його компанії, яка використовує імпортну сировину або напівфабрикати, що використовувались для виготовлення експортних товарів). Крім заходів щодо здійснення збільшення експорту існують ще й заходи щодо обмеження експорту. 152 ЦК України) акціонерним товариством є

Зміст експорт зовнішньоекономічний іноземний партнер контракт

Вступ

1. Основи організації експортної діяльності підприємства

1.1 Основні поняття

1.2 Основні методи операцій з експорту

1.3 Організація експортних операцій

1.4 Регулювання експорту

2. Здійснення експортної операції ВАТ „Вероніка”

2.1 Характеристика ВАТ „Вероніка”

2.2 Встановлення контакту з іноземним пертнером

2.3 Проробка базисних та валютно-фінансових умов контракту

2.4 Підготовка проекту контракту

2.5 Проведення переговорів та укладання контракту

2.6 Оцінка ефективності ЗЕД ВАТ „Вероніка”

3. Пропозиції щодо покращення здійснення експортних операцій ВАТ „Вероніка”

Висновок

Список використаної літератури

Додатки