Організація діяльності соціального педагога в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку - Реферат

Складаючи план роботи загону, у якому перебувають учні, потрібно передбачити всі можливості для їх самоствердження та саморозвитку, розвитку їхньої самодіяльності, ініціативи й творчості, а також координувати справи загонового колективу з календарним планом закладу на зміну, який є основним документом у визначенні основних форм роботи для кожного загону. Потрібно організувати ігри на знайомство, візитки з іменами, колективні творчі ігри, спільну діяльність на загальну користь (чергування в їдальні), зустріч гостей або тих дітей, котрі приїхали пізніше, "вогник" знайомства, спільні справи, що сприяють знайомству; творчі, музичні, конкурсні програми, дискусійні форми обговорення загальних проблем, індивідуальні бесіди з дітьми, діагностика інтересів, робота з особистими щоденниками, "Цікава скринька" (запитання від дітей), загальне підбиття підсумків дня, обмін думками, вечір знайомства, знайомство з іншими загонами тощо. Потрібно познайомити дітей із тими дорослими, до кого можна звернутись у разі виникнення труднощів (із лікарем, сестрою-господаркою, теслею, електриком, кухарями); із людьми, котрі можуть відповісти на особисті питання дитини, дати корисну інформацію (начальник, методист, психолог, бібліотекар, керівники гуртків, вахтери, педагоги інших загонів, касир, завідувач камери схову й ін.); ознайомити з територією, допомогти навчитись орієнтуватися в таборі; ознайомити з умовами (у тому числі й побутовими) і можливостями, які є в таборі для дитини, проінформувати про те, як ними користуватися; ознайомити з навколишньою природою; позначити "небезпечні" місця дитячого закладу оздоровлення та відпочинку. Рада справи обирається з представників від усіх груп загону, обговорює ідею на засіданні ради справи, повертається у свої групи для обговорення ідеї, приймає критику, збирається з новими пропозиціями й зауваженнями, розробляє ідею, продумує завдання, організовує підготовку та проведення, залучення членів загону, проводить справу, аналізує на засіданні ради, аналізує разом з усіма [3].

Зміст опитувальника може бути таким: 1. Прізвище, імя та по батькові дитини.

2. Дата, місяць, рік народження.

3. Домашня адреса.

4. У якому гуртку, спортивній секції займався та в якому хотів би займатись у таборі.

5. Улюблене заняття.

6. Відомості про батьків: мама, тато, прізвище, імя, по батькові, де працюють.

7. Стан здоровя, спортивна підготовка (уміння плавати).

8. Особлива інформація, яку повинен знати вожатий про дитину (чогось боїться, наявність алергії тощо).

Вивчення колективу може здійснюватися протягом тижня, адже від того, наскільки вдало воно буде організоване, залежатиме процес подальшої взаємодії між членами конкретного тимчасового колективу та психологічний клімат у ньому.

У дитячому закладі педагог-вихователь (соціальний педагог) працює з тимчасовим дитячим колективом. Урахування особливостей педагогічного процесу в житті закладу (поєднання різних виховних процесів, які дають змогу дітям швидше, а також вільніше виявити себе в нових умовах і в новому колективі) допоможе соціальному педагогу чітко визначити характер діяльності загону як колективу, впливати на внутрішньоколективні та міжособистісні стосунки, визначати свою особисту позицію, стиль відносин із дітьми тощо.

Отже, робота соціального педагога з дітьми, як і розвиток колективу, поділяється на кілька етапів, кожен із яких має свої особливості.

На першій стадії педагог: соціальний педагог тимчасовий колектив вивчає й аналізує поведінку дітей, їхні індивідуальні особливості, нахили, інтереси, здібності;

повідомляє основну інформацію про заклад, його можливості, допомагає дітям пізнати одне одного, потоваришувати;

створює умови для їхньої різноманітної діяльності;

проектує перспективи їхнього розвитку протягом оздоровчої зміни.

На другій стадії педагог: виступає наставником дитячого самоуправління;

допомагає активу налагодити роботу, учить планувати, здійснювати, аналізувати й координувати життя загону із загальними справами;

із допомогою активу впливає на формування колективу, суспільної думки, позитивного психологічного мікроклімату, поведінку та вчинки членів загону;

аналізує їхні мотиви, навчає психологічної самооцінки, само - корекції вихованців свого загону.

На третій стадії педагог разом із загоновим самоуправлінням продовжує допомагати формуванню й розвитку в дитячому колективі гуманних відносин і піклування одне про одного, проводить індивідуальну виховну роботу.

На четвертій стадії педагог допомагає дітям узагальнити результати роботи загону, проаналізувати вдачі та невдачі, накреслити перспективи подальших справ у школі, за місцем проживання, інших дитячих колективах й організаціях.

З аналізу соціально-педагогічної та психологічної літератури, досвіду діяльності літніх оздоровчих закладів стверджуємо, що найсуттєвішими й найтиповішими особливостями тимчасового колективу є: короткочасність, яка обумовлена обмеженими термінами початку та завершення свого офіційного існування й цим породжуються динамізм, інтенсифікація діяльності та спілкування;

збірність, що ставить вожатих перед необхідністю використовувати й враховувати досвід життєдіяльності, спілкування, якого діти набули в шкільних колективах;

автономність, тобто тимчасова ізольованість від сімї, школи, звичного оточення, товаришів, що створює обєктивні умови для здійснення єдиних педагогічних вимог.

Результати аналізу роботи педагогічних колективів оздоровчих закладів свідчать, що основними причинами конфліктів, непорозумінь і труднощів у спілкуванні з вихованцями є: 1) нездатність соціальних педагогів і вожатих установити з ними дружні контакти;

2) одноманітність технік індивідуального й колективного впливу в різноманітних педагогічних ситуаціях тощо.

Часто це пояснюється неправильною психолого-педагогічною організацією, переоцінкою ролі виховного заходу, плануванням без урахування інтересів і запитів дітей, авторитарністю виховання, почасти недоліками сімейного виховання й шкільного життя (оскільки в загоні перебувають діти, які представляють різні культури та різні стилі виховання як у сімї, так і в школі).

У дитячих закладах оздоровлення й відпочинку з перших днів виокремлюються чотири основні групи дітей.

I група - вихованці із соціально-позитивною колективістською спрямованістю. Вони товариські, відгукуються на прохання дорослих та однолітків, відповідально ставляться до своїх доручень, справ загону, володіють навичками самообслуговування, життя в колективі тощо. Такі діти одразу ж стають помічниками дорослих, шефами менших.

II група - "відкритий пасив". Ці вихованці займають очікувальну позицію, не виявляють ініціативи, проте можуть виявити активність за певного стимулювання їх із боку дорослих. Представники цієї групи, як правило, слухняні, проте надмірне опікування з боку дорослих пригнічує розвиток їхньої ініціативи, самостійності та активності. У результаті очевидна пасивність і намагання залишитись осторонь. Саме дитячий заклад має стати в пригоді цій групі дітей у розвитку їхньої самостійності й намагання активного самоствердження.

III група - негативно налаштовані. Це вихованці, які примусово привезені до дитячого закладу. Зазвичай їм важко змиритися з режимом і дисциплінарними обмеженнями, яких діти не мали в домашніх умовах. Аналіз поведінки цієї групи вихованців свідчить про те, що авторитет батьків для них невисокий, вони звикли вирішувати, як проводити свій час; у них завищена самооцінка, що межує із зазнайством та нещирістю. Прикро, що в цілому підлітків - представників цієї групи - із роками стає дедалі більше. Це вимагає додаткових зусиль із боку педагогічних колективів у пошуку форм співробітництва й взаємодії з такими підлітками. Створення атмосфери творчого співробітництва, умов, спрямованих на розвиток культури поведінки, емпатії у відносинах з однолітками та дорослими, індивідуальний і диференційований підхід до таких дітей, правильний педагогічний інструментарій допоможуть соціальному педагогу переорієнтувати негативні установки цих вихованців.

IV група (малочисельна) - діти, які мають відхилення в психічному або фізичному розвитку. їх утомлює галас, вони прагнуть лишитися на самоті, що в умовах літнього оздоровчого закладу досить складно. Дискомфортне становище в колективі, непорозуміння з оточуючими, відсутність друзів провокує їх на агресію, скарги або ж конформістську позицію. До 10 % дітей різного віку не можуть жити автономно від сімї, вони важко переносять розлуку, негативно ставляться до колективних справ, веселих ігор, тому що всі їхні думки повязані з очікуванням батьків.

Специфічною особливістю діяльності літнього закладу є дотримання вихованцями обовязків із самообслуговування (догляду за своїми речами, чистотою тіла тощо). У цьому контексті доцільно відзначити, що ті діти, яких удома не привчили до самостійності та самообслуговування, також відчувають дискомфорт і негативне ставлення оточуючих.

Наступною важливою для кожного вихованця особливістю літнього оздоровчого закладу є оцінка корисності його справ, умінь, старань, отримана від педагога-вихователя в процесі співробітництва.

У дитячому оздоровчому закладі організовують різноманітні види діяльності дітей (пізнавальну, трудову, спортивну, художню, ігрову, суспільну, краєзнавчу, благодійницьку, екологічну, туристичну тощо), їх зміст і співвідношення видів залежать від віку та рівня розвитку дитини, від переважання ігрової діяльності в молодшому віці до суспільної ціннісно орієнтованої в підлітковому, коли виникає гостра потреба в соціально значущих видах діяльності, у неформальному спілкуванні, зростає роль спортивно-змагальних форм дозвілля.

Отже, у дитячому закладі оздоровлення й відпочинку соціальний педагог працює з тимчасовим дитячим колективом, у якому відбувається особистісне становлення кожного вихованця. Саме тут, у таборі, педагоги якомога більше уваги приділяють оздоровчій, трудовій, художній, пізнавальній діяльності дітей. Виховний процес в умовах тимчасового колективу має специфічні особливості, які визначаються насамперед тим, що дозвілля тут є і часом відпочинку, і засобом самовиховання та саморозвитку, а вся виховна діяльність грунтується на добровільності, зацікавленості, активності самих вихованців, на задоволенні їхніх інтересів, прагнень, створенні душевного комфорту. У таборі дітей важко примусити займатися тим, що їм не цікаво, а тому у виховній роботі педагогу слід спиратися насамперед на інтереси дітей, груп, загонів. Спочатку зацікавити, і на цій основі будувати всю подальшу роботу.

Размещено на .ru