Становлення і основні етапи розвитку законодавства щодо формування державної політики в системі безоплатної правової допомоги, сучасний стан, шляхи вдосконалення. Місце даного інституту в загальнодержавному механізмі забезпечення прав та свобод людини.
У цьому контексті особливу значимість здобуває право на одержання безоплатної правової допомоги. Важливість теоретичного вивчення проблем організації безоплатної правової допомоги в Україні зумовлена потребами практики реформування адвокатури в Україні, завданням розвитку кримінально-процесуального законодавства, втіленням в життя судово-правової реформи, зобовязань України, що випливають з її членства в Раді Європи щодо створення відповідно до стандартів Ради Європи професійного самоврядного інституту адвокатури України, розвитку та посилення гарантій адвокатської діяльності, реформування кримінально-процесуального законодавства та оновлення Закону «Про адвокатуру» відповідно до вимог сьогодення. Проте спеціального закону, який би регламентував організацію безоплатної правової допомоги в Україні, досі не прийнято, а тому задекларована в Конституції України «гарантія» щодо надання саме безоплатної правової допомоги, залишається одним із дискусійних теоретичних та практичних питань сьогодення. Весь комплекс названих причин і умов спонукає до необхідності проведення наукового аналізу конституційного права громадян на отримання безоплатної правової допомоги і проблем її організації та забезпечення в Україні. Теоретичні положення і висновки, що виходять з даного аналізу, будуть сприяти подальшому нагромадженню знань про сутність і зміст права на одержання безоплатної правової допомоги, її юридичну природу, ступінь реалізації в українському законодавстві й у діяльності публічних та приватних інституцій і громадських організацій.«Теоретико-методологічні засади формування державної політики та стратегії реформування законодавства у сфері безоплатної правової допомоги» складається з трьох підрозділів і присвячується огляду літератури, законодавства і практики з проблемних питань нормативного регулювання організації безоплатної правової допомоги в Україні, міжнародно-правових стандартів права особи на безоплатну правову допомогу та їх імплементації у законодавстві України, практики Європейського суду з прав людини в сфері забезпечення особи безоплатною правовою допомогою, а також аналізу сучасної концепції безоплатної правової допомоги в Україні. «Основні етапи розвитку наукової думки та законодавства щодо формування державної політики в системі безоплатної правової допомоги» наведена характеристика наукових досліджень та нормативного регулювання організації безоплатної правової допомоги в Україні, досліджено історичний аспект розвитку інституту безоплатної правової допомоги. Вивчення стану забезпечення громадян правовою допомогою показує, що більшість громадян і, в першу чергу, малозабезпечених та інших соціально незахищених верств населення, не в змозі реально користуватись наданим їм правом на безоплатну правову допомогу. «Право на отримання безоплатної правової допомоги в системі прав та свобод людини і громадянина» присвячений визначенню поняття безоплатної правової допомоги, аналізу юридичної природи права на одержання безоплатної правової допомоги, визначено коло субєктів надання безоплатної правової допомоги, та особливості надання окремих її видів, а також відповідальність у цій сфері. Автор зазначає, що відповідно до законопроекту «Про безоплатну правову допомогу», №4406 від 24.04.2009 р., поданий Кабінетом Міністрів України і прийнятий у першому читанні, право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, в тому числі біженця, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість вразливих категорій осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом (стаття 3).«Юридичні клініки в України: сучасні потреби та потенціал їх діяльності в процесі організації безоплатної правової допомоги» автор відзначає, що за своєю сутністю юридична клініка є унікальною навчально-практичною лабораторією, що з одного боку, через залучення студента-правника до юридичної практики, забезпечує формування нової когорти юристів, позбавлених впливу «усталеної системи», а з іншого - є однією з небагатьох реально діючих форм надання правової допомоги малозабезпеченим верствам населення. Говорячи про юридичну клініку ми асоціюємо її з наданням саме безоплатної правової допомоги, оскільки одним із завдань юридичної клініки є безкоштовне консультування громадян з юридичних питань, а сама юридична клініка структурно нагадує невелику правничу фірму, де працює група консультантів-студентів (як правило у одній клініці не більше 20 чоловік). Разом з тим, автор приходить до висновку, що на державному рівні юридичні клініки в Україні знаходяться за сферою правового регулювання і, очевидно, що цей факт далеко не сприяє їх належній діяльності. «Третейські суди в Україні: правовий статус та їх участь в системі безоплатної правової допомоги» розкриваються теоретичні і практичні розробки щодо зясування участі третейського судочинства в сфері безоплатної правової допомоги. На відміну від державних суді
План
Основний зміст
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы