Поняття алібі, його сутність та властивості, характеристика функцій та ознак. Тактика перевірки заяв підозрюваних та обвинувачених про алібі, зміст та види неправдивих заяв. Висунення слідчих версій та планування перевірки алібі в досудовій діяльності.
Втілення у життя принципів обєктивного розслідування з метою унеможливлення притягнення до відповідальності невинних полягає в дотриманні вимог закону щодо перевірки всіх доказів по справі, зокрема тих, що виключають участь конкретної особи у вчиненні злочину, одним із видів яких є доведене алібі. Своєчасна, повна та всебічна перевірка заяв про алібі як виду показань учасників кримінального процесу сприяє запобіганню необґрунтованим обвинуваченням та є гарантом обєктивності розслідування. Відсутність у законодавчих актах дефініції “алібі” призводить до неоднозначної його оцінки й проблемного застосування органами дізнання та досудового слідства України. Аналіз практики перевірки алібі свідчить, що у своїй діяльності працівники правоохоронних органів України відчувають значні труднощі. Більшість опитаних нами респондентів зазначили, що правила перевірки заяв підозрюваних (обвинувачених) про алібі їм відомі з власного досвіду такої діяльності або з досвіду колег (78 % і 61 % оперативних працівників; 83,5 % і 51 % слідчих відповідно); 65,7 % респондентів вважають за необхідне розробку практичних посібників, довідників та методичних рекомендацій, в яких розглядалися б теоретичні та практичні аспекти організації й тактики перевірки алібі.Ґрунтуючись на правилах класифікації, алібі диференційовано на види залежно від достовірності заяви про алібі; наявності даних, що підтверджують обставини алібі; способу фіксації інформації; характеру звязку між структурними елементами алібі; його заявників, їх віку, соціальних особливостей; кількості осіб, які брали участь у вчиненні злочину; виду злочину, його співучасників; етапу кримінального судочинства, на якому було заявлено алібі; службової особи, яка його перевіряє; технічних засобів, що використовувалися при перевірці алібі. Розділ 2 “Криміналістичні аспекти перевірки алібі у досудовому слідстві” складається з двох підрозділів, у яких досліджено питання діагностики неправдивого алібі, планування перевірки алібі та висунення версій щодо нього. На основі узагальнення й аналізу практики перевірки алібі, автор до них відносить: а) повідомлення відомостей, які не можуть бути перевірені, або обмеження неконкретними загальними поясненнями; б) детальна й активна розповідь особи про те, як вона провела день, коли було вчинено злочин, а показання про попередні й наступні дні є нечіткими та пригадуються важко; в) зміна показань щодо алібі особою під час слідства, відмова від раніше даних показань, заява нового алібі; г) дуже точні й детальні показання про алібі, незважаючи на порівняно тривалий проміжок часу, що минув; д) повідомлення алібі із запізненням за можливості й необхідності зробити це раніше; е) повідомлення про поведінку, яка не відповідає звичкам особи; є) показання заявника алібі та свідків помітно збігаються у дрібних деталях; ж) відсутність у показаннях заявника алібі неістотних подробиць, що свідчить про те, що описувана подія не пережита заявником алібі. На основі результатів аналізу наукової літератури та слідчої практики, автор дійшов висновку, що складовими елементами планування перевірки алібі є: 1) аналіз початкової інформації про просторово-часові звязки, отриманої із заявленого алібі, побудова на його основі субєктивної моделі алібі; 2) висунення версій про правдивість або хибність алібі; 3) визначення шляхів та способів перевірки версій щодо алібі; 4) встановлення джерел доказової інформації та засобів, за допомогою яких вони можуть бути виявлені; 5) слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, які необхідно провести для перевірки алібі, їх терміни, послідовність, тактичні прийоми, виконавці; 6) побудова на основі отриманих даних фактичної моделі алібі та зіставлення її із субєктивною. Конкретизація типової версії щодо неправдивості заявленого алібі відображається у таких припущеннях особи, яка перевіряє алібі: а) особа перебувала в момент вчинення злочину на місці його скоєння і могла бути виконавцем злочину; б) субєкт алібі в кримінально релевантний час перебував на місці приготування злочину і міг бути його організатором, пособником або підбурювачем; в) субєкт алібі у певний час перебував у місці приховування злочину, тобто міг брати в ньому участь як пособник або організатор.Розвиток криміналістичного поняття “алібі” зумовлено потребами практики в різні історичні періоди боротьби з проявами протидії розслідуванню злочинів, зокрема повідомленням органам дізнання й досудового слідства неправдивих показань. Розширено поняття “алібі” шляхом включення до нього вираження причинного звязку між діями учасників злочину на конкретній території. При перевірці алібі підлягають встановленню такі його елементи: місце підготовки, вчинення та приховування злочину, час злочину, місцеперебування субєкта алібі в кримінально релевантні інтервали часу. Класифікація алібі - це його систематизація на основі криміналістично значущих критеріїв, що сприяє висвітленню характеру звязків у структурі алібі, використанню організаційних і тактичних прийомів його перевірки органами діз
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
