Організація і підвищення ефективності діяльності спеціальних економічних зон (за матеріалами СЕЗ України) - Автореферат

Поширення спеціальних форм господарської діяльності, у тому числі спеціальних економічних зон (СЕЗ) та режимів інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку (ТПР), у нашій країні у 1998-2002 рр. істотно активізувало інвестиційну діяльність як зарубіжних, так і вітчизняних інвесторів. Певною мірою ріст обсягів інвестицій в економіку став одним з факторів призупинення трансформаційної кризи і початку економічного зростання, а в окремих регіонах дозволив помякшити гострі соціально-економічні явища, повязані з реструктуризацією промисловості, вивільненням робочої сили. Очевидно, що нетривалий період функціонування СЕЗ та ТПР не дає підстав для остаточних висновків, проте це не заперечує необхідності досліджень процесів їх становлення і розвитку вже на початковому етапі з метою запобігання вірогідним негативним наслідкам. Проблеми міжнародного руху капіталів, економічного розвитку країн з перехідною економікою, аспекти функціонування вільних торговельних (митних) зон досліджувалися такими економістами різних країн світу, як Б. Проте набутий досвід запровадження спеціальних режимів у більше, ніж двадцяти областях України, надає можливість дослідження теоретико-методичних засад їх проектування та функціонування, особливостей впливу на трансформацію суспільно-економічних відносин і, зокрема, на становлення і розвиток малого і середнього підприємництва (МСП).У першому розділі "Теоретико-методичні основи функціонування спеціальних економічних зон (СЕЗ) у перехідній економіці" розкрито теоретичні засади дослідження проблем запровадження, функціонування і розвитку СЕЗ, ТПР та інших спеціальних економічних утворень, особливостей їх впливу на перехідні економічні системи. Тому стратегічною метою спеціальних економічних утворень будемо вважати підвищення якості життя, а їх роль у національній економіці, як системоутворюючу, - сприяння процесу формування соціального капіталу, інституційним перетворенням при забезпеченні конкурентоспроможності економічної діяльності у межах території зони чи спеціального режиму в умовах інтегрованої у зовнішнє середовище економіки. Узагальнення та критичний аналіз характеристик перехідної економіки дозволяє доповнити їх такими, як: втрата орієнтирів економічної мотивації підприємств в умовах нестабільної і незавершеної законодавчо-нормативної бази; надмірна "сервісизація" економіки, зумовлена перевагами діяльності у сфері послуг; загострення протиріч процесу формування відносин між державою і підприємництвом, особливо на регіональному рівні; структурні деформації трудових ресурсів у територіальному та галузевому розрізах. Причому у розвинених країнах спеціальні утворення еволюціонували у напрямі вирівнювання регіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку, посилення факторних переваг територій у глобальній конкуренції, у країнах з нижчим рівнем розвитку - у напрямі стимулювання дефіцитних факторів виробництва, насамперед, капіталу. Узагальнення світового досвіду дозволяє виділити три групи проблем функціонування і розвитку СЕЗ: 1) невдала реалізація проектів у перехідних економіках, повязана з недостатньою обґрунтованістю проектних рішень, низьким рівнем стратегічного менеджменту їх реалізації в умовах динамічних змін загальнонаціональної економічної політики;У дисертації досліджено сукупність питань теоретичного і прикладного характеру, що повязані з запровадженням спеціальних умов господарської діяльності, і наведене теоретичне узагальнення та нове розвязання проблеми посилення їх ефективності і впливу на економічний розвиток, зокрема на мале і середнє підприємництво, обґрунтовані та розроблені теоретичні і методичні положення цільового програмування і розвитку підприємництва у межах спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. До основних висновків і пропозицій можна віднести такі: Узагальнення тлумачень категорій "спеціальна економічна зона", "спеціальний режим інвестиційної діяльності" дозволяє розглядати спеціальні економічні утворення різних типів як квазісистеми, вилучені з національної соціально-економічної системи на певних специфічних умовах економічної діяльності з окресленою генеральною метою та засобами її досягнення. Пріоритетними завданнями створення СЕЗ визначимо формування внутрішніх передумов і стимулів для мобілізації вітчизняних і залучення зарубіжних інвестиційних ресурсів, переструктурування господарських комплексів регіонів, зменшення рівня ризику підприємницької діяльності і, як наслідок, посилення ділової активності та помякшення негативних явищ трансформаційної кризи. Дослідження проблем інвестиційної діяльності у перехідних економіках дозволяє стверджувати про можливість їх розвязання в межах спеціальних економічних утворень різних типів при безумовній пріоритетності заходів зі створення інституційних передумов конкурентоспроможності зональних утворень, а також покращенні наукової обґрунтованості проектних рішень. Незначний або й негативний вплив інвестиційної діяльності на інші

Основний зміст роботи