Орган охорони правопорядку України: зміст поняття, його обсяг і різновиди - Статья

Невідповідність організаційного та функціонального аспектів існування органів охорони правопорядку України зростаючим потребам суспільства та загальновизнаним міжнародним демократичним стандартам не сприяє успішній реалізації національних інтересів і стабільності розвитку держави, вимагає розробки науково обґрунтованої концепції конституційно-правових засад формування та діяльності цих органів публічної влади. 233]; 2) набуває особливої актуальності у звязку з трансформаційними процесами, курсом держави на євроінтеграцію, значними соціально-економічними та політико-правовими змінами в нашій державі впродовж 2014-2015 рр., і актуалізують необхідність реформування організації і функціонування цих органів шляхом зміни перехідної карально-правоохоронної їх моделі на правоохоронну та соціально-сервісний зміст їх діяльності; 3) воєнні дії на південному сході України та анексія Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим. Утім, поняття «орган охорони правопорядку України» досліджено в юридичній науці фрагментарно, свідченням чого є такі аргументи: не розкритий його зміст, невизначений обсяг і прояви цього однойменного явища в національній правовій системі України. правоохоронний повноваження конституційний асамблея Це: 1) органи охорони правопорядку, які на відміну від інших органів виконавчої влади мають відмінні особливості, зокрема, органи внутрішніх справ, Служби безпеки, органи військової служби правопорядку, органи митної служби, податкової служби, пенітенціарної служби, прикордонної служби, управління державної охорони, для яких: а) правоохоронна функція є основною, і вони здійснюють повноваження, спрямовані на захист прав, свобод людини та охорони правопорядку; б) у звязку з цим такі органи мають право легального застосування примусу до людей; в) у своєму складі мають озброєні формування); 2) контрольні (юрисдикційні) органи виконавчої влади - ті державні організації, які наділені контрольними повноваженнями і здійснюють адміністративну юрисдикцію (органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, лісової охорони та ін., для яких правоохоронна функція не є основною, а виступає як допоміжна, оскільки їх основні повноваження спрямовані на здійснення контролю за додержанням законодавства у певній сфері державного управління); 3) органи охорони Конституції України і державного контролю (Конституційний Суд України, прокуратура, Рахункова палата, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини) [1, с. Зозулі є недостатньо обгрунтованою, а отже непереконливою, оскільки: 1) йдеться не про відмову від використання терміна «правоохоронні органи України», а про залучення до наукового обігу та конституційного законодавства словосполучення «органи охорони правопорядку України» як словесного символу поняття, що ним відображається окрема група правоохоронних органів, для яких правоохоронна функція є основною, і вони здійснюють повноваження, спрямовані на захист прав, свобод людини та охорони правопорядку; 2) в обґрунтуванні своєї думки автор посилається на абз.