Орест Новицький про сутність предмету філософії та проблему періодизації історико-філософського процесу - Автореферат

Серед них - відомий свого часу філософ, історик філософії, перший професор філософії Київського університету Орест Маркович Новицький, який сьогодні повинен зайняти чільне місце в переліку найвидатніших творців української духовної культури. Інтерес до творчості Ореста Новицького привертає постановка і вирішення ним багатьох філософських питань: про предмет і завдання філософії, про її взаємодію з іншими сферами свідомості, зокрема з релігією, про методи філософствування і тенденції розвитку вітчизняної філософії. Окрім того, він першим у вітчизняній традиції зробив спробу по-новому підійти до осмислення механізмів і тенденцій розвитку світової філософської думки, створив оригінальну схему періодизації історії філософії, спираючись на власні дослідження і висновки. Намагання висвітлити певні аспекти історії філософії, зокрема філософської концепції Ореста Новицького - однієї з ключових у філософському житті України ХІХ століття, - становить особливу актуальність. Висновки повинні грунтуватися на реальних судженнях вченого і бути логічно обгрунтованими); історизму (проблеми сутності і завдання філософії, співвідношення з релігією, періодизації історії філософії досліджувалися з урахуванням інтелектуальних витоків позиції вченого, тих наукових тенденцій, які вплинули на формування його концепції, із урахуванням тенденцій її подальшого розвитку); системності (дослідженням передбачалося виявлення спільних рис у поглядах О.У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету й завдання, визначено предмет, обєкт, джерельну базу, наукові принципи й методи дослідження, аргументовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення дисертації, зазначено форми апробації результатів дослідження. Перший розділ - "Аналітичний огляд джерельної бази дослідження" - служить сполучною ланкою між вступом і безпосереднім дослідженням дисертантом питання сутності філософії, співвідношення її з релігією та проблемою періодизації історико-філософського процесу у концепції Ореста Новицького. Новицьким і відзначає, що схема, накреслена Новицьким, може бути першим кроком до аналізу - і психологічного, і філософського. Безперечно, що у схемі Новицького немало слушних моментів, але є і великі поступки, порівняно з позицією, яку займав Новицький у "Промові" відносно "Поступового розвитку стародавніх філософських вчень у звязку з розвитком язичницьких вірувань". За Шпетом: Новицький, не засвоївши інших тенденцій гегелівсьrої філософії, цілковито усвідомлює найвищу ідею про те, що протилежність і боротьба є сутністю самої свідомості, що кожна ідея може бути осягненою лише у своєму вичерпнутому розвитку і в контексті цілого, що весь цей розвиток - внутрішньо необхідний, що філософія - істинна в цілісному русі думки, а не в якій-небудь системі, якою б широкою не видавалася остання.Від думки про те, що філософія протягом тисячоліть не змогла і досі встановити поняття про свій зміст, виникає сумнів: чи є зміст філософії гідним змістом науки. Новицького, було б недоцільно зупинитися на такому поспішному висновку, виходячи лише з неточності визначень сутності філософії, бо "тоді як поняття залежить від предмету, то предмет не залежить від поняття". Філософія ж, як влучно зауважує філософ, розширяючи свою сферу у безмежність, споглядає все суще ніби охоплене однією неохопленою панорамою: і людину, і людство, і дух, і речовину, життя і смерть, кінцеве і незкінчене, тому що про все це можна філософствувати, все це повинно бути проникнуте філософією, оживлене, прояснене нею. Новицького, проводить думку, що цим чистим мисленням філософія відрізняється від інших конкретно - емпіричних наук. За внутрішнім звязком і рухом думок філософія відображає єдність і систему розуму, а за формою і методом викладу філософія є відображенням логічних форм розсудку.

Основний зміст роботи