Методичні аспекти розвитку оренди в системі відносин власності у сільськогосподарському виробництві з урахуванням аспектів проведення аграрної реформи в Україні. Оцінка процесу реформування майнових відносин у частині залучення та використання майна.
Орендні відносини в сільськогосподарському виробництві набувають визначального характеру. Нині оренда виступає формою реалізації прав власності орендодавців і є одним із засобів їх соціального захисту та створення матеріально-технічної бази нових аграрних формувань. Ефективне функціонування механізму орендних відносин ускладнюється й через кризові явища у народному господарстві, у тому числі й аграрному секторі. Тому необхідність вирішення важливої народногосподарської проблеми удосконалення організації та механізму орендних відносин в аграрному секторі економіки у період його трансформації й обумовила актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та визначила її наукове і практичне значення. В умовах обмежених строків реформування сільськогосподарського виробництва і становлення нових організаційно-правових форм господарювання на приватній основі організаційні та економічні питання оренди землі і майна залишаються найменш дослідженими в системі аграрних відносин і недостатньо висвітленими у спеціальній літературі.З передаванням землі та інших засобів виробництва в оренду відбувається розмежування цих прав: право власності і розпорядження залишається за орендодавцем, а право володіння та користування переходить до орендаря (рис. Вважаємо, що оренда - це, з одного боку, відносини власності, тобто одержання в певний період прав володіння і користування землею й іншими засобами виробництва, а з другого - ефективна форма підприємницької діяльності. Як відомо, орендна плата - обовязкова винагорода, яку орендар вносить орендодавцеві за володіння і користування земельною ділянкою, майном незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір орендної плати за землю має визначатися на ринкових засадах з урахуванням співвідношення між попитом і пропозицією на земельні ділянки певного використання та місця розташування; реальної, а не нормативної доходності землі, рівня платоспроможності орендарів. Короткі терміни такої оренди не спонукають орендарів до вкладень коштів у ці землі.Становлення організаційно-правових форм господарювання із залученням в оренду землі і майна нових власників відбувається в умовах відсутності належного правового та організаційного забезпечення аграрної реформи. Відсутність виваженого й чіткого механізму реформування колективних сільськогосподарських підприємств призвела до розриву при формуванні власників землі й майна у новостворених господарських структурах, що негативно вплинуло на розвиток відносин власності та ефективне функціонування орендного механізму. Оренда, у вузькому розумінні, розглядається як спосіб використання матеріально-технічних засобів і землі, а в широкому - в контексті створення конкурентоспроможних підприємницьких структур, з одного боку, та мотивів і стимулів до високопродуктивної праці - з іншого. Оренда, як засіб забезпечення оптимальності розмірів субєктів підприємницької діяльності і встановлення відповідності між земельною площею та іншими засобами в господарстві, справляє різний вплив на відтворення орендованих основних засобів і збереження (підвищення) родючості грунту залежно від строків і виду оренди. З метою ефективного використання та збереження розпайованої власності (землі та майна) необхідно всім співвласникам, що виявили бажання спільно використовувати майно (землю), укладати договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном (землею).
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
