Виявлення особливостей міжнародних правовідносин, що виникають у зв’язку з орендою державної території. Формулювання теоретичних положень та практичних висновків, спрямованих на розвиток інституту оренди державної території в міжнародному праві.
У двадцятому сторіччі існувало чимало прикладів надання окремими державами своєї території в оренду: оренда Сполученими Штатами Америки частини територій Куби, Філіппін, Ісландії, Великобританії, Японії, Іспанії та інших країн, Великобританією - частини території Кіпру, Радянським Союзом - частини територій Фінляндії (півострів Ханко, Порккала-Удд) та Китаю (Порт-Артур, Дальній), Фінляндією - радянської частини Сайменського каналу; у 1997 р. закінчився строк оренди Гонконгу Великобританією, а в 1999 р. Не існує жодного монографічного дослідження міжнародно-правових відносин оренди, хоча договори оренди території укладаються з кінця ХІХ століття. Це стосується, зокрема, таких питань, як-то: чи залишається орендована територія під суверенітетом орендодавця; якою є компетенція юрисдикційних органів сторін за договором оренди території; чи має імунітети держава-орендар під час дії договору про оренду; можливості дострокового припинення оренди; механізм, види і розміри відшкодування шкоди, завданої перебуванням держави-орендаря на орендованій території; розрахунки між сторонами за договором оренди території та інше. По-пяте, дослідження суттєвих ознак інституту оренди території і виявлення його загально-юридичних особливостей створять необхідні науково-практичні підвалини для дослідження юридичних аспектів оренди частини території України, що здійснюється на підставі низки угод від 28.05.1997 р. між Україною та Російською Федерацією, зокрема: про параметри поділу Чорноморського флоту; про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України; про взаємні розрахунки та ін. Так, метод обєктивності було використано для встановлення вірогідності й повноти інформації, що мала застосування у процесі дослідження; діалектичний метод - для аналізу розвитку оренди території та встановлення її звязку з іншими правовими, політичними й економічними явищами; історико-правовий метод пізнання - для доктринальної характеристики оренди території на різних етапах її розвитку - з кінця ХІХ ст. до нашого часу; формально-логічний метод - для визначення поняття "оренда території" і для його подальшого застосування в більш складних формах мислення - судженнях та умовиводах; спеціально-юридичний метод - для аналізу юридичних норм відповідних міжнародних договорів з приводу оренди території; системно-структурний метод - для зясування місця інституту оренди території в системі міжнародного публічного права та дослідження його звязку з іншими інститутами міжнародного права; порівняльно-правовий - для проведення класифікації оренди території; метод кількісного та якісного аналізу - для зясування ефективності норм щодо відповідальності держав за договором оренди території; соціологічний метод - для зясування особливостей правового статусу громадян держави-орендатора на орендованій території під час дії договору про оренду.У першому підрозділі "Виникнення поняття "оренда території держави" на основі аналізу низки близьких до оренди території інститутів міжнародного права - застави, уступки (цесії) території, кондомініуму, співвідношення центральної федеративної влади і влади субєктів федерації, мандатних територій, територій під опікою, сервітутів, капітуляцій і концесій - обґрунтовується висновок, що кожне із зазначених правових явищ зробило свій певний внесок у формування нових міжнародно-правових відносин на історичному етапі оренди території, однак оренда виникла як самостійний правовий інститут міжнародного публічного права. Розглянуто договір про оренду Фінляндією радянської частини Сайменського каналу - єдиний в міжнародному праві випадок, коли орендатором стала країна, яка значно поступається могутністю орендодавцеві. У другому розділі дисертації "Міжнародно-правовий режим орендованої території", який складається з трьох підрозділів, основна увага приділена зясуванню юридичної природи цього правового явища, визначенню титулу орендованої території, аналізу й формулюванню поняття "оренда території", дослідженню правового становища сторін за договором оренди території та статусу громадян держави-орендатора на орендованій території. У першому підрозділі "Титул орендованої території", досліджуючи різні точки зору на орендні відносини, а також практику держав щодо оренди території, дисертант дійшов висновку, що у випадках передачі території в оренду відсутня передача суверенітету; держава-орендодавець лише тимчасово утримується від здійснення своїх певних суверенних прав щодо орендованої території, а держава-орендар одержує за договором право на здійснення окремих належних їй суверенних прав в межах території, що є предметом оренди. З урахуванням зазначеного слід чітко розмежовувати оренду території і цесію (уступку) території, оскільки під час уступки: по-перше, змінюється титул цієї території, тобто змінюється власник території, і, по-друге, ця зміна відбувається на довічній основі; у свою чергу в умовах оренди території ці суттєві моменти відсутні
План
Основний зміст
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
