Аналіз сучасних уявлень про клінічну картину, етіологічні і патофізіологічні механізми розвитку та особливості перебігу різних субтипів синдрому подразненого кишечника. Дослідження порівняльних даних щодо ефективності спазмолітиків для зняття болю.
Аннотация к работе
Лише у 4,8 % обстежених діагноз був попередньо встановлений, у 58 % осіб з активними скаргами на момент опитування діагноз був відсутнім [12]. Згідно з Римськими критеріями ІІІ, діагноз СПК вірогідний у разі, якщо протягом не менше 3 днів за останніх 3 міс, за умови виникнення симптомів протягом останніх 6 міс, абдомінальний біль або дискомфорт, як основний і обовязковий симптом при СПК, поєднується хоча б із двома з таких симптомів: · полегшення болю після дефекації; · зміна частоти дефекації; M|nnikes (2001), основні симптоми, які найбільше турбують пацієнтів із СПК і найбільш негативно впливають на повсякденний спосіб життя за даними опитуваль-ників якості життя, можна розташувати у такий ряд за частотою: абдомінальний біль, або дискомфорт (до 35 % випадків), метеоризм (> 25 %), діарея (> 15 %), закреп (до 10 %), відчуття непов- Дослідженнями встановлено, що у пацієнтів із СПК спостерігається порушення фізіологічної сенсорної і моторної відповіді кишечника на харчовий подразник, вісцеральна гіперчутливість у відповідь на введення ліпідів чи рідкої їжі у дванадцятипалу кишку [4, 26]. За умов відсутності симптомів тривоги, до яких належать наявність крові в калі, невмотивована втрата маси тіла, втрата апетиту, нічні симптоми, гіпертермія, новоутворення в черевній порожнині, асцит, а також у хворих віком до 50 років первинний діагноз СПК може бути встановлений на підставі скарг хворого, які відповідають Римським критеріям ІІІ, без застосування додаткових інструментальних методів дослідження, зокрема колоноскопії.