Оптимізаційний ландшафтно-екологічний аналіз природоохоронних територій (на прикладі Державного парку-пам"ятки садово-паркового мистецтва "Качанівка") - Автореферат

Саме тому виникає необхідність в детальних ландшафтно-екологічних дослідженнях таких територій, оцінці їх екологічного стану та впливу прилеглих угідь на стан ландшафтів, що охороняються. Тенденції розвитку мережі природно-заповідного фонду вимагають більшої уваги до комплексних ландшафтно-екологічних досліджень її обєктів, які передбачають детальний просторовий аналіз території за результатами польових та лабораторних досліджень і є основою для всебічної ландшафтно-екологічної оцінки природоохоронних територій, їх функціонального зонування. Вирішенню проблеми комплексного обгрунтування проектів відновлення та охорони типових, еталонних або унікальних ландшафтів, які мають наукову, екологічну, історичну або естетичну цінність, вдосконалення режиму використання природоохоронних територій як соціально-культурних обєктів, оптимізації мережі природно-заповідного фонду України та залучення до нього нових територій сприятиме методика оптимізаційного ландшафтно-екологічного аналізу заповідних територій. З цією метою необхідно було вирішити такі завдання: - аналіз і узагальнення основних підходів до вирішення проблем оптимізації ландшафтів та ландшафтно-екологічних досліджень природоохоронних територій; обгрунтування базових положень і понять оптимізаційного ландшафтно-екологічного аналізу, ландшафтно-екологічних принципів оптимізації природоохоронних ландшафтів; Обгрунтовано теоретичні основи оптимізаційного ландшафтно-екологічного аналізу, визначено та конкретизовано поняття оптимізації ландшафтів, природоохоронної геосистеми, оптимізації природоохоронних територій, оптимізаційного ландшафтно-екологічного аналізу, ландшафтно-екологічні принципи оптимізації природоохоронних геосистем. ландшафтний екологічний паркСтосовно природоохоронних територій система заходів оптимізації та їх спрямованість обумовлюється статусом обєкта природно-заповідного фонду і відповідними функціями його ландшафтів. Методологічну основу оптимізаційного ландшафтно-екологічного аналізу природоохоронних територій складає сукупність наукових підходів: ландшафтного (геосистемного), екологічного, басейново-територіального, ландшафтно-геохімічного, ландшафтно-екологічного, історичного та соціально-економічного, за якими визначаються просторова організація геосистем, структура звязків між ними; умови міграції та накопичення хімічних елементів в геосистемах; історико-культурні та соціоекономічні передумови використання та збереження корисних властивостей ландшафтів. Окрім базових методик ландшафтної і ландшафтно-геохімічної зйомки території та укладання карт окремих ландшафтно-територіальних структур - ландшафтно-морфологічної (Видина, 1972; Геренчук, Раковська, Топчієв, 1975; Исаченко,1980; Беручашвили, Жучкова, 1997), басейнової (Щур,1989; Гродзинський, Шищенко, 1993), ландшафтно-геохімічної та барєрної геохімічної структур (Малишева, 1998) з метою обгрунтування рекомендацій щодо оптимізації використання природоохоронних територій було використано методики аналізу джерел та обсягів забруднення, рекреаційного потенціалу та оптимізаційного функціонально-режимного зонування, розроблені на основі методичних рекомендацій щодо організації курортних місцевостей, рекреаційних центрів та окремих територій природно-заповідного фонду. Тому при розрахунках рекреаційної ємності території не можна обмежуватися тільки нормами рекреаційного навантаження на окремі типи геосистем, а необхідно враховувати чинники, що визначають привабливість території для відвідувачів і у вигляді відповідних коефіцієнтів вводяться до формули (1): різноманітність рекреаційних угідь, тобто наявність територій для різних видів відпочинку - як коефіцієнт технологічної вибірковості к а; коефіцієнт рекреаційного благоустрою к в відображає його рівень на території; у вигляді коефіцієнта кс виражається пейзажно-естетична привабливість території; насиченість території унікальними природними, історичними, культурними, освітніми, науковими обєктами рекреаційного тяжіння - коефіцієнтом рекреаційної привабливості території kd; у вигляді відповідних коефіцієнтів виражається біокліматична kf та психофізіологічна комфортність території к h. Отже, сукупність даних, необхідних для поділу території на функціонально-режимні зони, виглядає наступним чином: характеристика природних умов і ресурсів; розташування та особливості групування природних ресурсів; просторова диференціація особливо цінних з точки зору збереження та вивчення природних ділянок; ступінь і характер перетвореності ландшафтів; якість середовища для відпочинку (комфортність); пейзажні якості ландшафтів та їх естетичний вплив на відпочиваючих; стійкість природних комплексів до рекреаційних навантажень; реальна та потенційна рекреаційна ємність території та її окремих ділянок; необхідність санітарно-гігієнічних заходів; необхідність рекреаційного благоустрою території; сучасне використання території (розподіл території між землекористувачами, розміщення та спеціалізація існуючих закладів відпочинку, розташування території по відношенню

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ