Оптимізація заходів посівного комплексу амаранту в умовах Південного Степу - Автореферат

Серед агрозаходів, які спроможні регулювати ці умови, важливе значення має вибір оптимального строку сівби та глибини загортання насіння й визначення оптимальної площі живлення та її конфігурації. На жаль, в умовах Степу України ці питання вивчені недостатньо, а висновки окремих фахівців з них мають велику розбіжність й відрізняються наявністю дискутивних моментів. Дисертаційна робота є складовою частиною наукової теми "Удосконалення технологій вирощування польових культур на суходолі в південному Степу України", яка виконується кафедрою рослинництва ОДАУ. Основною метою досліджень були розробка й обґрунтування агрозаходів посівного комплексу для технології вирощування амаранту в Одеській області. Теоретично обґрунтована та експериментально доведена доцільність введення у виробництво амаранту в Степу України; визначено відповідність різних сортів амаранту для використання на насіння або на корм; визначено сортову реакцію амаранту на площу живлення та її конфігурацію; встановлено вплив основних агротехнічних прийомів на рівень кормової та насіннєвої продуктивності амаранту; вперше в умовах вегетаційного досліду експериментально визначено оптимальну глибину заробки насіння; розроблено математичну модель посіву сортів амаранту для одержання максимальної насіннєвої та кормової продуктивності; математично визначено оптимальні параметри густоти стояння рослин амаранту залежно від генотипу.Для реалізації поставлених задач нами було закладено досліди: із норм висіву - способів сівби та строків сівби. Дослід з нормами і способами сівби включав у себе три зернові сорти амаранту Ультра, Орхідея та Ацтек, які висівали за трьох способів сівби: двострічковим з шириною міжрядь 45х 15 см та двома широкорядними з шириною міжрядь 45 та 60 см і 5 варіантів норм висіву на кожному з них. Сівбу проводили сівалкою ССФК - 6, сошники якої були обладнані обмежуючими ребордами, що забезпечувало заробку насіння амаранту на потрібну глибину. Польові досліди супроводжувалися різноманітними супутніми дослідженнями, без яких неможливо глибоко зрозуміти явища, що вивчаються, виявити механізм дії на насіння й рослини тих чи інших заходів та обґрунтувати окремі результати: польову вологість ґрунту визначали ваговим методом; визначення забуряненості посівів проводили кількісним методом; вміст хлорофілу в листках визначали в лабораторії фізіології рослин ОДАУ за допомогою спектрофотометра СФ-26; визначення вмісту сирого жиру проводили в хімічній лабораторії кафедри агрохімії ОДАУ методом знежиреного залишку за допомогою апарата Сокслета; вміст білкового азоту визначали в Одеському обласному державному проектно-технологічному центрі охорони родючості ґрунтів та якості продукції методом Кєльдаля; результати досліджень обробляли, використовуючи сучасні методи статистики; розрахунок біоенергетичної оцінки вирощування культури проводили по методиці технологій виробництва продукції рослинництва. При використанні двострічкового способу сівби з шириною міжрядь 45х 15 см врожайність насіння зменшувалась порівняно з варіантом із шириною міжрядь 45 см, однак перевищувала врожайність, одержану в варіанті з шириною міжрядь 60 см.Проведені у відповідності з програмою дослідження, аналіз літературних джерел, математично-аналітичні роботи та впровадження результатів досліджень у виробництво дозволяють зробити такі основні висновки: 1. Експериментально визначити оптимальний строк сівби, який би обмежував короткий період часу, для амаранту неможливо. Порівняно з двострічковим цей спосіб для сорту Ультра забезпечує прибавку в середньому за три роки 18,0, а з міжряддями 60 см - 27,9 %. В середньому за три роки у сорту Ацтек цей спосіб забезпечив отримання 623,1 ц/га зеленої маси, що на 9,2 % більше, ніж при міжряддях 45 см та на 139 ц/га - ніж при міжряддях 60 см. Дослідженнями сортового складу амаранту визначено напрямки вирощування: на корм більш результативнішим є сорт Ацтек, а на зерно - Ультра.

Основний зміст роботи