Оптимізація забезпечення респіраторної підтримки у новонароджених з малою масою тіла - Автореферат

При дослідженні катамнезу було виявлено, що пацієнти саме з малою масою тіла при народженні складають переважну частку інвалідів-дорослих (К.Lindstrom, 2008), тому існує необхідність в удосконаленні інтенсивної терапії дітей цієї категорії. Відсутність єдиної думки щодо тактики респіраторної терапії новонародженим з малою масою тіла та поява у відділеннях інтенсивної терапії нових сучасних апаратів штучної вентиляції легень з широким діапазоном режимів та можливістю графічного моніторингу, обєктивного лабораторного контролю, обумовлюють розробку більш обґрунтованого та конкретизованого підходу до проведення респіраторної терапії з клініко-фізіологічної точки зору. Таким чином, існує необхідність в розробці найбільш оптимальної стратегії респіраторної терапії, беручи до уваги клініко-фізіологічні особливості новонароджених з малою масою тіла при народженні та з урахуванням результатів дослідження синдрому системної запальної відповіді, удосконаленні схеми зміни режимів вентиляції з наступним переведенням дитини на самостійне дихання. Для реалізації мети дослідження було встановлено такі завдання: Визначити оптимальний алгоритм зміни режимів вентиляції легень у новонароджених з малою масою тіла з метою скорочення тривалості респіраторної підтримки та зменшення ризику вентиляційних ускладнень. Провести аналіз проявів синдрому системної запальної відповіді у новонароджених з малою масою тіла, яким проводилась респіраторна терапія, шляхом визначення ключових прозапальних цитокінів TNF?, IL-6 та їх розчинних рецепторів у плазмі крові.Усі пацієнти були розподілені на 4 групи: І група (контрольна) - 45 доношених новонароджених. Критерії відбору пацієнтів - новонароджені зі строком гестації ? 37 тижнів, яким проводили респіраторну підтримку і була відсутня терапія препаратом сурфактанта. Респіраторна терапія хворим цієї групи виконувалася за двома схемами: IVA група - 30 новонародженим проводилася несинхронізована вентиляція легень; ІVБ група - 15 новонародженим проводилась синхронізована вентиляція легень (схема зміни режимів відрізняється від пропонованої). При госпіталізації у більшості новонароджених (І група - 87%, ІІ група - 88%, ІІІ група - 89%) спостерігалась нестабільна гемодинаміка та потреба у проведенні інотропної підтримки. Порівняльний аналіз цього режиму у пацієнтів І, ІІ та ІІІ груп показав, що найменша концентрація кисню у повітряній суміші (0,33±0,02) для забезпечення адекватної оксигенації була у хворих ІІІА групи, які отримали ендотрахеально сурфактант (р0,45 (р 20 см вод.ст. у пацієнтів ІІІ групи спостерігався у 9 хворих, які сурфактант отримали пізніше 2 годин життя.Визначені предиктори, за якими можливо прогнозувати тривалу вентиляцію легень у новонароджених з малою масою тіла. До визначених особливостей, які обумовлюють тактику респіраторної терапії у новонароджених з малою масою тіла, належать: менший комплайнс легень (на 14%), більша резистентність дихальних шляхів (на 37%), потреба у високому тиску у дихальних шляхах для забезпечення адекватного дихального обєму (інспіраторний тиск на 7% вищий, кількість пацієнтів з інспіраторним тиском > 20 см вод.ст. на 17% більше), порушення оксигенації та потреба в додатковому кисні (FIO2 на 9% більше), високий ризик внутрішньошлуночкових крововиливів (частіше на 7%), метаболічні порушення у вигляді метаболічного ацидозу (на 42% частіше), тенденція до гіпопротеінемії, олігурії (на 50% частіше). Рання сурфактантна терапія у перші 2 години життя після народження дозволяє проводити вентиляцію легень з «мякими» параметрами (інспіраторний тиск менше на 20%, середній тиск у дихальних шляхах менше на 20%; р<0,05), зменшити кисневу залежність (FIO2 менше на 30%; р<0,05), знизити міру вентиляційної інвазії (PIF менше на 35%; р<0,05) та скоротити тривалість респіраторної терапії на 29% (р<0,05). Відстрочена терапія препаратами сурфактанта дозволяє покращити оксигенацію у пацієнтів (FIO2 менше на 8%), але не поліпшує механічні властивості легень (зберігається необхідність у високому тиску на вдосі) та не скорочує тривалість вентиляції. У новонароджених з малою масою тіла, яким проводили респіраторну підтримку спостерігалась підвищена концентрація TNFA (р<0,05), IL-6 (p<0,05) та їх розчинних рецепторів TNFAR (у 2,4 рази; р<0,001), IL-6r (у 1,2 рази; p<0,05) у порівнянні зі здоровими новонародженими.

1. Основний зміст роботи