Оптимізація структури витрат як фактор підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств - Автореферат

Сучасні умови господарювання та зростання ролі нових технологій у світі висувають нові вимоги до системи управління витратами як з боку держави, так і з боку власників підприємств. Широке коло завдань і методів їх вирішення, повязаних з управлінням витратами на промислових підприємствах, знайшло відображення у наукових роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, не проведений аналіз темпів зміни питомих одноразових та питомих умовно-постійних витрат, не визначена оптимальна структура граничних витрат, залишаються невирішеними питання щодо впливу витрат, які відповідають інтенсивному напрямку розширення виробництва (або витрат, повязаних з проведенням НДДКР, придбанням і впровадженням нових технологій, нового обладнання, що дозволяє знизити собівартість виробів) на витрати, які відповідають екстенсивному напрямку розширення виробництва. У процесі дослідження було використано методи: аналізу та синтезу - для зіставлення традиційного, чандлеровського і авторського підходів до класифікації витрат; порівняння відносних величин - для розробки методики оптимізації структури граничних витрат; узагальнення та групування - для обґрунтування вибору напрямку інноваційної політики на підставі виявлення відхилень фактичних співвідношень граничних витрат від нормативних; поліноміальної регресії та кореляційного аналізу - для прогнозування динаміки умовно-постійних витрат промислових підприємств. конкретизація поняття “одноразові витрати” на основі розкриття інноваційної сутності цих витрат, що дає можливість розглядати одноразові витрати як витрати, які відповідають інтенсивному напрямку розширення виробництва, відокремити їх від умовно-постійних та змінних витрат, визначити їхній вплив на умовно-постійні витрати та здійснити політику оптимізації структури граничних витрат;У першому розділі - “Теоретичні аспекти управління витратами на промислових підприємствах” - проведено дослідження економічної природи і сутності витрат, визначено їхню роль і значення в умовах ринкової економіки, проаналізовано існуючі підходи щодо класифікації витрат у довгостроковому періоді, а також розглянуто основні методи управління витратами на промислових підприємствах. Це дозволило в подальшому проаналізувати питомі одноразові та питомі умовно-постійні витрати в динаміці за допомогою граничних витрат (витрат, повязаних з випуском додаткової одиниці продукції), виявити відхилення і обрати відповідний напрямок інноваційної політики. Змінні витрати - це витрати, що також відповідають екстенсивному напрямку розширення виробництва, але змінюються прямо пропорційно зміні кількості випуску продукції (витрати на сировину, комплектуючі вироби і напівфабрикати, енергію, паливо на технологічні цілі). Напрямки кооперації Виникнення економічного виграшу в результаті кооперації за рахунок: Кооперація великих промислових підприємств: зниження витрат на малому підприємстві зниження витрат на великому підприємстві з малими підприємствами підрядниками й субпідрядниками зниження AFC і АОС зниження AFC з малими підприємствами, що працюють на умовах лізингу зниження АОС зниження AFC з венчурними малими підприємствами зниження AVC і AFC зниження АОС з малими підприємствами, що працюють на умовах франчайзингу зниження АОС і AFC зниження AVC Розроблений нами економічний механізм оптимізації структури граничних витрат на промислових підприємствах припускає проведення таких процедур: 1) визначення розміру умовно-постійних (FC), змінних (VC) та одноразових (OC) витрат для різних варіантів випуску продукції на етапі від здійснення одноразових вкладень до моменту проведення аналізу; 2) визначення AFC, AVC і AOC для різних варіантів випуску продукції на етапі від здійснення одноразових вкладень до моменту проведення аналізу; 3) визначення MAFC і MAOC для різних варіантів випуску продукції на етапі від здійснення одноразових вкладень до моменту проведення аналізу; 4) визначення поточної структури граничних витрат (MAOC/MAFC) на момент проведення аналізу; 5) аналіз відхилень поточної структури граничних витрат від оптимальної; 6) прогнозування AFC з використанням методу поліноміальної регресії на підставі їх величин у попередніх періодах; 7) визначення кількості випуску продукції та терміну, при якому середні загальні витрати (АТС) досягають свого мінімального значення; 8) визначення кількості випуску продукції та терміну, при якому AFC досягають свого мінімального значення (з урахуванням методики оптимізації структури граничних витрат); 9) розрахунок економічного резерву; 10) прийняття рішень відносно вибору напрямку інноваційної політики, стосовно розміру нової технології, а також проведення відповідної інноваційної політики; 11) розрахунок ефективності впроваджених заходів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ