Оптимізація режиму органічної речовини у легких за гранулометричним складом ґрунтах полісся - Автореферат

Протягом останніх десятиріч галузь землеробства функціонує в умовах зростаючої деградації ґрунтового покриву, підтримуючи виробничий рівень лише за рахунок неадекватних витрат невідновлюваних ресурсів енергії. Оскільки вміст органічної речовини ґрунту розглядається як основний показник ґрунтової родючості, оцінки стійкості, рівноваги й енергетики екосистем, тому пошуки способів контролю та шляхів оптимізації процесу відтворення її запасів є першочерговими науково-практичними завданнями. Науково-дослідна робота за темою дисертації проведена відповідно до науково-технічної програми Державного агроекологічного університету “Розробити наукові основи адаптивно-ландшафтної системи землеробства для зони Полісся” (номер державної реєстрації 0103U03729) та науково-технічної програми Інституту сільського господарства Полісся УААН “Розробити наукові принципи ведення зональних природоохоронних систем землеробства на еколого-ландшафтній основі за умов нових земельних відносин у сільськогосподарському виробництві” (номер державної реєстрації ИАС 1001688Р). Вивчити склад та динаміку органічної речовини легких за гранулометричним складом ґрунтів Полісся за різних агротехнологічних заходів і використання, пошук та встановлення раціональних шляхів її відтворення в умовах сучасного господарювання. Наукова новизна полягає в тому, що виявлено позитивну дію тривалого застосування ґрунтозахисних агротехнологій в сівозміні на динаміку вмісту органічної речовини дерново-підзолистого ґрунту переважно за рахунок негуміфікованої її частини - рослинних решток і, особливо, детриту; установлено суттєвий вплив глейового процесу на дегуміфікацію дерново-підзолистого ґрунту і розроблено спосіб визначення вмісту детриту.Дані системи обробітку ґрунту вивчались з застосуванням трьох рівнів удобрення: 1) без добрив; 2) одинарна норма; 3) півтори норми (табл. Вивчення зазначених питань здійснювалось за ґрунтозахисної технології обробітку ґрунту в трьохпільній сівозміні з таким чергуванням культур: пелюшко-овес (зерно); озиме жито; картопля. Для оцінки впливу систем обробітку і удобрення на динаміку негуміфікованої органіки на дерново-підзолистих та ясно-сірих лісових ґрунтах на протязі 2002-2004 рр. здійснювалися пошарові відбори зразків ґрунту за глибинами 0-10 і 10-20 см буром спеціальної конструкції (В.П. Встановлено, що тривале застосування різних систем обробітку і удобрення в першій ротації сівозміни суттєво вплинуло на підвищення вмісту гумусу в ґрунті за винятком варіанту полицевого обробітку на фоні без добрив (табл. В другій ротації збереглись загальні тенденції динаміки органічної речовини, які мали місце в першій, але рівні накопичення гумусу в шарі 0-20 см суттєво знизились: в порівнянні з вихідним станом на удобрених фонах прирости при умові оранки становили 10,3-19,8 %, за плоскорізного розпушування - 24,9-37,5 %, а за умов різноглибинного ґрунтозахисного обробітку - 22,5-30,9 %.У дисертаційній роботі експериментально встановлено різносторонню роль агротехнологій і глейового процесу в динаміці органічної речовини зональних ґрунтів Полісся і показані можливості впливу на її структуру для забезпечення сталості агроекосистем. Так, за першу ротацію сівозміни на фоні полицевого обробітку відносно вихідного стану застосування органомінеральної системи удобрення забезпечило збільшення запасів гумусу на 22,9-30,5 %, а при плоскорізному обробітку - на 31,4-54,8 %, на фоні ж ґрунтозахисного різноглибинного - на 21,4-45,7 %. В досліді термін повного розкладу негуміфікованої органіки (рослинні рештки і детрит) не перевищував 4 років. Так, в умовах досліду в короткоротаційній сівозміні на ясно-сірих лісових ґрунтах при використанні в системі удобрення картоплі гною, соломи, сидератів (56,5 т/га в перерахунку на гній) в перший рік дії вміст рослинних решток і детриту в орному шарі становив відповідно 14,4 і 8,6 т/га, у післядії після культури вико-вівсяна сумішка - 11,7 і 7,8 т/га, і після озимого жита - 8,9 і 6,2 т/га. Порівняльний аналіз щодо можливостей відтворення органічної речовини у дерново-підзолистих і ясно-сірих лісових ґрунтах показав, що тривале функціонування агроекосистем (18 років) забезпечило перевагу у накопиченні рослинних решток і детриту у дерново-підзолистих ґрунтах, незважаючи на те, що ясно-сірі лісові ґрунти характеризуються кращими генетичними передумовами для накопичення органічної речовини.

Основний зміст роботи