Клініко-експериментальне дослідження питань подолання дефіциту донорських ресурсів шкіряного покрову. Оптимізація лікування субдермальних опіків. Розробка ресурсозберігаючої технології аутомікродермопластики. Забезпечення хворого пластичним біопокриттям.
Аннотация к работе
Принципово нові результати забезпечує реалізація раннього хірургічного лікування хворих з глибокими опіками, коли раннє, як правило на Однак, недостатньо вирішеною проблемою дотепер залишається головна задача раннього хірургічного лікування опіків - забезпечення своєчасного відновлення шкіряного покрову в потерпілих. Успішному застосуванню з цією метою традиційних і модифікованих аутодермопластик перешкоджають природний ліміт у здорової людини поверхонь, котрі можливо використовувати у якості донорських і які складають 30-32% поверхні тіла, зменшення донорських ресурсів шкіри через опіки, ранній початок та високий темп аутодермопластик, ускладнення й поглиблення поверхневих опіків і донорських ран, які є складовими частинами формування й зростання дефіциту донорських ресурсів шкіри при реалізації раннього хірургічного лікування (Воздвиженский С.И и соавт., 1996; Григорєва Т.Г., 2001; Фісталь Е.Я. і співавт., 2003; Алексеев А.А. и соавт., 2005; Будкевич Л.И., 2005). Саме при реалізації раннього хірургічного лікування опікових ран у пацієнтів з ураженням шкіри на площі 35-40% дефіцит донорських ресурсів шкіри відчувається й швидко зростає вже після першої аутодермопластики (Алексеев А.А., 2000; Воздвиженский С.И., 2003) Однак і ці методики досить тривалі й мало сполучаються з етапами технології раннього хірургічного лікування опікових ран, та використовуються поки тільки в окремих клініках, що обумовлено високою вартістю технології, потребами спеціального лабораторного оснащення, дорогих витратних матеріалів та існуванням відомих моральних, етичних і юридичних проблем.Тварини були розподілені на три контрольні групи: 1)Глибокий термічний опік, що гоїться спонтанно (6 щурів, перша контрольна група - К1), 2) Глибокий термічний опік, видалений у межах життєздатних тканин через добу (первинна некректомія). Рановий дефект гоївся спонтанно (6 щурів, друга контрольна група - К2), 3) Глибокий термічний опік, проведена первинна некректомія, покриття ранового дефекту ксенодермотрансплантатом (6 щурів, третя контрольна група - К3); і дві основні: 4) Глибокий термічний опік, проведена первинна некректомія і трансплантація аутологічних епідермоцитів шкіри (18 щурів, перша основна група - О1), 5) Глибокий термічний опік, проведена первинна некректомія і трансплантація ембріональних мезенхімальних клітин (18 щурів, друга основна група - О2). Проаналізовано матеріал клінічних спостережень 261 хворого, що знаходилися на лікуванні в Харківському опіковому центрі в період з 2000 по 2004 р. Хворі були розподілені на три групи: У першій групі проведене проспективне вивчення особливостей формування дефіциту аутопластичного матеріалу та результати хірургічного лікування опікових ран при ранньому хірургічному лікуванні (РХЛ) і традиційному лікуванні, і так само проведена практична оцінка розробленої методики й формули розрахунку ДДРШ на етапах їх хірургічного лікування - 77 хворих; У другій групі здійснювалась профілактика збільшення дефіциту аутопластичного матеріалу, реалізованого шляхом оптимізації лікування субдермальних опіків (44 хворих) і донорських ран (69 хворих) у порівнянні з 53 хворими, лікування яких проводилося традиційно; У третю групу ввійшли пацієнти, у яких оцінювалася ефективність застосування розробленої технології аутомікродермопластики, яка сполучається з раннім хірургічним лікуванням опікових ран - 18 хворих. Підгрупу порівняння склали 40 хворих, у яких здійснене традиційне лікування - аутодермопластика на рани, що гранулюють після хімічного некролізу (табл. У першій підгрупі в 11 хворих, вік яких склав (32,0±11,6) років, рани були закриті трансплантатами, реконструйованими з колагену, хондроітинсульфату, контрактильних клітин крові пацієнта й нативних епідермоцитів його шкіри.У роботі представлено теоретичне обґрунтування й практичне рішення актуального завдання, повязаного з поліпшенням результатів лікування тяжкообпечених на основі удосконалення тактики раннього хірургічного лікування шляхом застосування нових технологій визначення донорських ресурсів аутопластичного матеріалу, профілактики формування його дефіциту й обґрунтування застосування в комплексі з раннім хірургічним лікуванням ресурсозберігаючої технології аутомікродермопластики. 1.Пластичне відновлення втраченого шкіряного покрову при тяжкій опіковій травмі досягається в різний термін, обумовлений обраною тактикою оперативного лікування: при традиційному лікуванні - у середньому на (39,96±0,80) добу, а при ранньому хірургічному лікуванні в середньому на (30,02±1,40) добу, що скорочує цей термін у середньому на 9,94 діб. Дефіцит донорських ресурсів шкіри у тяжкообпечених при ранньому хірургічному лікуванні опікової травми виникає рано (уже після першої операції по відновленню шкіряного покрову) і обумовлений площею ушкодження, раннім початком (2-5 доба після отримання травми), високим темпом оперативних утручань і прямо пропорційний обсягам, кількості аутодермопластик і їх результатам. 3.Ускладнене загоєння донорських ран і субдермальних опіків є