Клініко-експериментальне дослідження питань подолання дефіциту донорських ресурсів шкіряного покрову. Оптимізація лікування субдермальних опіків. Розробка ресурсозберігаючої технології аутомікродермопластики. Забезпечення хворого пластичним біопокриттям.
При низкой оригинальности работы "Оптимізація раннього хірургічного лікування опікових ран шляхом подолання дефіциту донорських ресурсів шкіри у важкообпечених", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Принципово нові результати забезпечує реалізація раннього хірургічного лікування хворих з глибокими опіками, коли раннє, як правило на Однак, недостатньо вирішеною проблемою дотепер залишається головна задача раннього хірургічного лікування опіків - забезпечення своєчасного відновлення шкіряного покрову в потерпілих. Успішному застосуванню з цією метою традиційних і модифікованих аутодермопластик перешкоджають природний ліміт у здорової людини поверхонь, котрі можливо використовувати у якості донорських і які складають 30-32% поверхні тіла, зменшення донорських ресурсів шкіри через опіки, ранній початок та високий темп аутодермопластик, ускладнення й поглиблення поверхневих опіків і донорських ран, які є складовими частинами формування й зростання дефіциту донорських ресурсів шкіри при реалізації раннього хірургічного лікування (Воздвиженский С.И и соавт., 1996; Григорєва Т.Г., 2001; Фісталь Е.Я. і співавт., 2003; Алексеев А.А. и соавт., 2005; Будкевич Л.И., 2005). Саме при реалізації раннього хірургічного лікування опікових ран у пацієнтів з ураженням шкіри на площі 35-40% дефіцит донорських ресурсів шкіри відчувається й швидко зростає вже після першої аутодермопластики (Алексеев А.А., 2000; Воздвиженский С.И., 2003) Однак і ці методики досить тривалі й мало сполучаються з етапами технології раннього хірургічного лікування опікових ран, та використовуються поки тільки в окремих клініках, що обумовлено високою вартістю технології, потребами спеціального лабораторного оснащення, дорогих витратних матеріалів та існуванням відомих моральних, етичних і юридичних проблем.Тварини були розподілені на три контрольні групи: 1)Глибокий термічний опік, що гоїться спонтанно (6 щурів, перша контрольна група - К1), 2) Глибокий термічний опік, видалений у межах життєздатних тканин через добу (первинна некректомія). Рановий дефект гоївся спонтанно (6 щурів, друга контрольна група - К2), 3) Глибокий термічний опік, проведена первинна некректомія, покриття ранового дефекту ксенодермотрансплантатом (6 щурів, третя контрольна група - К3); і дві основні: 4) Глибокий термічний опік, проведена первинна некректомія і трансплантація аутологічних епідермоцитів шкіри (18 щурів, перша основна група - О1), 5) Глибокий термічний опік, проведена первинна некректомія і трансплантація ембріональних мезенхімальних клітин (18 щурів, друга основна група - О2). Проаналізовано матеріал клінічних спостережень 261 хворого, що знаходилися на лікуванні в Харківському опіковому центрі в період з 2000 по 2004 р. Хворі були розподілені на три групи: У першій групі проведене проспективне вивчення особливостей формування дефіциту аутопластичного матеріалу та результати хірургічного лікування опікових ран при ранньому хірургічному лікуванні (РХЛ) і традиційному лікуванні, і так само проведена практична оцінка розробленої методики й формули розрахунку ДДРШ на етапах їх хірургічного лікування - 77 хворих; У другій групі здійснювалась профілактика збільшення дефіциту аутопластичного матеріалу, реалізованого шляхом оптимізації лікування субдермальних опіків (44 хворих) і донорських ран (69 хворих) у порівнянні з 53 хворими, лікування яких проводилося традиційно; У третю групу ввійшли пацієнти, у яких оцінювалася ефективність застосування розробленої технології аутомікродермопластики, яка сполучається з раннім хірургічним лікуванням опікових ран - 18 хворих. Підгрупу порівняння склали 40 хворих, у яких здійснене традиційне лікування - аутодермопластика на рани, що гранулюють після хімічного некролізу (табл. У першій підгрупі в 11 хворих, вік яких склав (32,0±11,6) років, рани були закриті трансплантатами, реконструйованими з колагену, хондроітинсульфату, контрактильних клітин крові пацієнта й нативних епідермоцитів його шкіри.У роботі представлено теоретичне обґрунтування й практичне рішення актуального завдання, повязаного з поліпшенням результатів лікування тяжкообпечених на основі удосконалення тактики раннього хірургічного лікування шляхом застосування нових технологій визначення донорських ресурсів аутопластичного матеріалу, профілактики формування його дефіциту й обґрунтування застосування в комплексі з раннім хірургічним лікуванням ресурсозберігаючої технології аутомікродермопластики. 1.Пластичне відновлення втраченого шкіряного покрову при тяжкій опіковій травмі досягається в різний термін, обумовлений обраною тактикою оперативного лікування: при традиційному лікуванні - у середньому на (39,96±0,80) добу, а при ранньому хірургічному лікуванні в середньому на (30,02±1,40) добу, що скорочує цей термін у середньому на 9,94 діб. Дефіцит донорських ресурсів шкіри у тяжкообпечених при ранньому хірургічному лікуванні опікової травми виникає рано (уже після першої операції по відновленню шкіряного покрову) і обумовлений площею ушкодження, раннім початком (2-5 доба після отримання травми), високим темпом оперативних утручань і прямо пропорційний обсягам, кількості аутодермопластик і їх результатам. 3.Ускладнене загоєння донорських ран і субдермальних опіків є
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы