Оптимізація перкутанної пункційної склеротерапії простих кіст нирок з урахуванням їх функціонального стану - Автореферат

Стало очевидним, що акцент в лікуванні багатьох урологічних захворювань, у тому числі хворих із простими кістами нирок, переноситься з традиційної клініки в умови стаціонару короткотермінового перебування, а то і в амбулаторну практику, що припускає більш раннє повернення пацієнтів до повсякденного життя [Борисов А.Е. и соавт., 1998; Возианов А.Ф. и соавт., 2002]. Незважаючи на всебічну розробку проблеми, відносну простоту і ясність у питаннях діагностики і лікування хворих із простими кістами нирок, настав час зваженого підходу і переосмислення, тому що до дійсного часу залишаються не цілком ясними і найчастіше суперечливими думки про показання до того або іншого способу корекції, відрізняються погляди на кращий алгоритм і обсяг перед-і післяопераційного обстеження, немає чіткості у формулюванні критеріїв ефективності лікування. Визначити фізіологічну адекватність і діагностичну значущість кількісних параметрів радіонефрографії для оцінки ступеня функціональних порушень за наявності простої кісти в нирці в залежності від обєму, топографічної локалізації утворення, наявності або відсутності клінічних проявів. Методи дослідження: З метою встановлення діагнозу і контролю за ефективністю лікування застосовано комплекс спеціального обстеження який, крім традиційного фізікального і загальноклінічного, включав: ультразвукове сканування (УЗД) до лікування, в режимі реального часу в процесі виконання пункції, через 1, 3, 6 і 12 місяців у період спостереження; динамічну нефросцинтиграфію (ДНСГ) до лікування і через 6 місяців; екскреторну урографію (ЕУ), ниркову артеріографію (за показаннями); компютерну томографію (КТ) - за показаннями; цистоскопію; лабораторне дослідження пунктату кіст. В план обстеження пацієнтів із простими кістами нирок запропоновано включати динамічну нефросцинтиграфію, яка є раціональним обєктивним тестом оцінки функціонального стану нирок у хворих із солітарними кістами, дозволяючи судити про вихідний ступінь порушення функції ураженого органа, незалежно від наявності клінічної симптоматики, визначати показання до проведення пункційної склеротерапії при безсимптомних ПКН, служити маркером адекватності функціональної репарації нирки і прогностичним критерієм ефективності лікування.З них відібрано 118 пацієнтів, у яких кісти були округлими, та максимальні діаметри у вимірах в трьох проекціях складали чинники приблизно одного порядку. У контингенті 118 хворих були виділені дві порівняльні клінічні групи: Перша (СК) - пацієнти з наявністю симптомної (клінічно активної) кісти (78 чоловік). Критерієм формування клінічних груп служила констатація наявності у хворих ПКН (симптомної або безсимптомної), підтвердженої застосуванням комплексу спеціального обстеження, який, крім традиційного загальноклінічного, містив: ультразвукове сканування (УЗД) до лікування, в режимі реального часу в процесі виконання пункції, через 1, 3, 6 і 12 місяців у період спостереження - апарат “Радмир” Ти-628 , Україна; динамічну нефросцинтиграфію (ДНСГ) із РФП Тс-99m-DTPA (діетілентриамін-пентаацетат), виконану на гамма-камері ГКС-301 Т (Україна) (Крамер А.А. и др., 1972; Габуния Р.И., 1985; Лесовой В.Н. и др., 1986; Пилипенко Н.И., 1980; 1986) до лікування і через 6 місяців; екскреторну урографію (ЕУ), ниркову артеріографію (за показаннями); компютерну томографію (КТ) (за показаннями) - апарат “СТ МАХ” фірми “General Electric”, США; цистоскопію; лабораторне дослідження пунктату кіст. Ведучим проявом ПКН був больовий синдром, що у тій чи іншій формі був присутнім у 71 (91,03%) спостережень у пацієнтів із клінічної групи СК - 78 (100,0%) (симптомна ПКН). В цілому на одного пацієнта з групи СК прийшлося 1,87 симптому, при цьому в 69 (88,46%) спостереженнях була присутня комбінація різних клінічних прояв, наявність або відсутність яких не завжди залежали від метричних параметрів і топографічної локалізації кіст.Розвиток клінічної симптоматики при простих кістах нирки в більшому ступені залежить від топографічного розташування, ніж від розміру утворення і частіше спостерігається при інтрапаренхіматозній локалізації, а безсимптомний перебіг - при субкапсулярній. Інтрапаренхіматозна локалізація простої кісти, практично завжди супроводжується функціональними порушеннями в нирці на боці враження, виразність яких імовірно залежить від ступеня збереження кровопостачання та обєму паренхіми, при цьому, в залежності від локалізації, навіть невеликі кісти (діаметром до 5 см) у 77,8% випадках (р<0,05) здатні змінювати функціональні показники - дефіцит секреції і достовірне (р<0,05) уповільнення евакуації (18-23%). За наявності у пацієнтів неускладненої солітарної кісти нирки однобічної локалізації показники сумарної функції нирок зберігаються в межах фізіологічної норми (ЕНП-654,32±23,17 мл/хв.; КФ-118,0±9,0 мл/хв. Кількісний аналіз реносцинтиграм дозволяє вірогідно встановити функціональну асиметрію дефіциту секреції від 30% до 250% (переважно, р0,05) за середніми показниками ІВ, ВВ на боці враження, присутність якої не залежить від

2. Основний зміст роботи