Оптимізація обробітку ґрунту в короткоротаційних сівозмінах із соняшником у Південному Степу України - Автореферат

Особливо це стосується провідної олійної культури - соняшнику, відсоток якої в структурі посівних площ в останні роки значно збільшився - до 25-30 % , а рівень врожайності зменшився - до 9,3-11 ц/га, що обумовлюється значним зростанням на внутрішньому та зовнішньому ринках попиту на соняшникову олію та високу прибутковість культури. Було встановлено, що головними причинами зменшення продуктивності при скороченні терміну повернення соняшнику на попереднє місце є як порушення водного та поживного режимів ґрунту, так і розповсюдження в посівах специфічних бурянів і хвороб (вовчок, біла гниль, іржа, несправжня борошниста роса, вертицильоз, альтернаріоз, фомоз, фомопсис, тощо). Тому експериментів, спрямованих на отримання високої та стабільної урожайності не лише соняшнику, а й короткоротаційних сівозмін з цією культурою у цілому за допомогою раціонального обробітку ґрунту, практично не проводилось. Розробити диференційовану систему обробітку ґрунту в короткоротаційних сівозмінах із соняшником на фоні оптимального удобрення, яка забезпечувала б при поверненні цієї культури на попереднє місце в сівозміні через 2 роки отримання урожайності насіння на рівні 20-25 ц/га, а також досягнути продуктивності сівозмін в межах 35-40 ц/га кормових одиниць при коефіцієнті енергетичної ефективності не менше 3. У результаті виконаних досліджень для сільськогосподарських підприємств південного Степу України розроблено технологію з диференційованою системою обробітку ґрунту на фоні оптимального удобрення у короткоротаційних сівозмінах із соняшником, яка забезпечує високу продуктивність не тільки соняшнику (23,8-24,1 ц/га), а й сівозміни в цілому - 28,4 ц/га сухої речовини, 36,6 ц/га кормових одиниць та 2,9 ц/га перетравного протеїну.Наводиться короткий аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань впливу різних заходів і систем обробітку ґрунту на водно-фізичні властивості, санітарний стан посівів, ріст, розвиток і продуктивність соняшнику, а також інших сільськогосподарських культур у сівозмінах із соняшником.Науково-дослідна робота по темі дисертації виконувалася протягом 2001-2005 років у стаціонарних трипільних сівозмінах: чистий пар - озима пшениця - соняшник та зайнятий пар - озима пшениця - соняшник, які було закладено в.1973 році. Схема двофакторного досліду передбачала вивчити в кожній із сівозмін по три варіанти систем основного обробітку ґрунту (фактор А): 1) поєднання полицевої оранки на 28-30 см під пар з безполицевим розпушуванням на 25-27 см під соняшник (контроль); Догляд за посівами соняшнику здійснювали шляхом звичайних культивацій міжрядь і культивацій з підгортанням рослин в рядках при останньому розпушуванні міжрядь (фактор Б). В натурі дослід був розгорнутий трьома полями по кожній сівозміні; входження в сівозміну здійснювалось одним полем. Для озимої пшениці найбільш несприятливим за температурним фактором під час перезимівлі був 2003 рік, що призвело до повної загибелі її посівів і змусило навесні пересівати всі площі ярою пшеницею.За результатами досліджень встановлено, що найбільше продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту за осінньо-зимовий період накопичується при ярусній оранці на 35-40 см, причому це має місце як у чистому та зайнятому парах (112 мм), так і під соняшник (116 мм у сівозміні із зайнятим та 119 мм з чистим паром). Упродовж літа волога в ґрунті краще зберігається у варіанті без зяблевого основного обробітку у парах та на фоні безполицевого розпушування на 25-27 та 20-22 см в посівах соняшнику, що відбувається в основному за рахунок наявності у поверхневому шарі мульчуючого матеріалу із рослинних решток попередника (табл. Так, перед сівбою озимини, як по чистому, так і по зайнятому парах коефіцієнт структурності 0-30 см шару ґрунту при вилученні зяблевого основного обробітку знаходився в межах 6,7-6,8, в той час як на фоні оранки на 28-30 см він становив 3,9 - 4,1, а по ярусному обробітку на 35-40 см - 4,1-4,8. Спостереження за структурою 0-30 см шару ґрунту на різних фонах його основного обробітку під соняшник показали, що восени за кількістю макроструктурних агрегатів перевагу мають ярусна оранка на 35-40 см під соняшник на фоні без зяблевого основного обробітку під пари та безполицеве розпушування на 20-22 см під соняшник на фоні ярусної оранки на 35-40 см під пари. Так, по безполицевому розпушуванню ґрунту на 25-27 та 20-22 см під соняшник на фоні оранки на 28-30 та 35-40 см під пари в кінці вегетації культури щільність його 0-30 см шару збільшилась з 1,06-1,09 до 1,23-1,32 г/см3 і за класифікацією Качинського М.О. характеризується як помірно ущільнена та щільна.Найменший рівень забуряненості посівів соняшнику забезпечує поєднання мінімального обробітку ґрунту в парах із ярусною оранкою під соняшник. Підгортання рослин соняшнику у рядках при останній культивації міжрядь на всіх фонах основного обробітку ґрунту в порівнянні із культивацією міжрядь без підгортання сприяє зменшенню загальної забуряненості на 41,1 - 77,2 %, а забуряненості вовчком соняшниковим

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ