Оптимізація інтенсивної терапії хворих з гострими інгаляційними отруєннями мастиками – гідроізолянтами (клініко–експериментальне дослідження) - Автореферат

1999), але ми не знайшли у наукових літературних джерелах повідомлень щодо хімічних зєднань, які обумовлюють токсичність МГ, та чіткої програми інтенсивної терапії в залежності від клінічних фаз та ступеню важкості отруєння. Так за даними літератури, незважаючи на використання усього арсеналу екстракорпоральних методів лікування, летальність при ренальній гострій нирковій недостатності (ГНН) з поліорганною недостатністю складає 80-100% (Николаев А.Ю., Милованов Ю.С., 1997), при гострій нирково-печінковій недостатності (ГНПН) в звязку з гострими отруєннями - 70-90% (Гальперин Е.І. та співавт., 1978). за даними різних авторів летальність при ГНН, розвинутої в наслідок гострих отруєнь, складає від 48,3% до 58% (Шиманко І.І., Мусселиус С. Г., 1993). Таким чином, проблема яка включає питання щодо етіології, патогенезу, клініки, діагностики та диференційованої інтенсивної терапії хворих з інгаляційними отруєннями МГ, з врахуванням клінічних стадій та ступеня важкості отруєння, вимагає свого рішення. Розробити комплекс першочергових заходів інтенсивної терапії при лікуванні хворих з гострими інгаляційними отруєннями мастиками-гідроізолянтами. Встановити вплив та значення провокаційної гіперосмолярної діареї в комплексі інтенсивної терапії хворих з гострими інгаляційними отруєннями мастиками-гідроізолянтами важкого ступеня.Всі хворі були чоловічої статі працездатного віку (середній вік хворих склав 38,3 ± 10,2 років, наймолодший - 18 років, найстарший - 59 років), що пояснюється умовами в яких виникали отруєння МГ. З метою якісного аналізу клінічного матеріалу, хворих було розподілено на три групи за ступенем важкості отруєння. При розподілі ми отримали наступні дані: 1 ступінь - 11 (18,33%) хворих, 2 ступінь - 23 (38,33%) хворих, 3 ступінь - 26 (43,34%) хворих. Перше і друге рангові місця отримали постраждалі з важким та середньоважким перебігом захворювання відповідно, що підтверджує важкість перебігу гострих інгаляційних отруєнь взагалі, та ще раз доводить актуальність обраної теми досліджень. Однак отруєння МГ, за нашими даними, мають свої особливості клінічного перебігу (зокрема наявність латентного періоду, відмінність в тривалості стадій), що не дозволило зробить остаточний висновок щодо токсичності, та етіологічних чинників (хімічних сполук) у складі МГ, що викликають гострі інгаляційні отруєння.Етіологічними факторами (хімічними сполуками), що обумовлюють токсичність парів мастик-гідроізолянтів є хлоровані вуглеводні. Морфологічні зміни печінки та нирок, що виявляються незначними мікроциркуляторними порушеннями та набряком тканин при легких отруєннях, у випадках важкого отруєння характеризуються вираженими деструктивно - дистрофічними змінами аж до некрозу та повної руйнації мікроструктури органів. Гемодіаліз з ультрафільтрацією, у якості першочергових заходів інтенсивної терапії, необхідно призначати при наявності клінічного синдрому важкої гострої ниркової недостатності, зокрема при гіперкаліемії > 6.5 ммоль/л, ознаках критичного рівня гіперволемії (набряк легень, головного мозку), клінічних ознаках азотемії (порушення свідомості, диспепсичні явища). Проведення гемодіалізу з ультрафільтрацією в стислі строки знижує рівень калію плазми та усуває загрозливі прояви гіпергідратації, однак не впливає на летальність хворих з важкими отруєннями мастиками-гідроізолянтами в соматогенній фазі у звязку з нетривалістю позитивного ефекту. Метод провокаційної гіперосмолярної діареї з елементами ентеросорбції дозволяє ефективно регулювати водно-електролітний баланс організму хворих з важкими отруєннями мастиками-гідроізолянтами, стабілізує рівень калію плазми, попереджує гіпергідратацію організму та зменшує летальність хворих з важкими отруєннями мастиками-гідроізолянтами.

ОСНОВНИЙ зміст