Оптимізація імунодепресивної цитотоксичної терапії хворих на системний червоний вовчак - Автореферат

Поширеність СЧВ у деяких регіонах України (Вінницька, Волинська, Житомирська області) перевищує 25 на 100 тис населення (Коваленко В.М., 2005), причому за останні роки спостерігається зростання чисельності таких хворих (Коваленко В.Н., Каминский А.Г., 2009). Соціально-економічний збиток у звязку з втратою працездатності при СЧВ постійно збільшується, при цьому ефективність лікування хвороби часто залишається незадовільною, а прогноз несприятливим (Trethewey P., 2004; Doi Y. et al., 2007), що, в першу чергу, залежить від характеру ниркової, кардіоваскулярної і церебральної патології (Амосова Е..Н. и др., 2006; Шевчук С.В., 2006; Кондратьева Л.В. и др., 2007). Гіпотетично, розробка індивідуальної імунодепресивної цитотоксичної терапії з урахуванням характеру клініко-лабораторного перебігу захворювання, метаболічних, імунних розладів і фізико-хімічного стану крові може підвищити результати патогенетичного лікування хворих на СЧВ. Оцінити результати патогенетичної терапії хворих на СЧВ з використанням ГКГ, антиагрегантів, антикоагулянтів, ПФС і імунодепресантів цитотоксичної дії при різному клініко-лабораторному перебізі захворювання й початковому стані імунітету, ліпідного обміну, ПОЛ і АОЗ, рівнях середньомолекулярних сполук у крові, її міжфазної активності, вязкоеластичних та релаксаційних властивостей. Вперше доведено ефективність окремих груп імунодепресантів цитотоксичної дії (ЦФ, ММ, АТ, МТ, ЦС) у хворих на СЧВ при різному клініко-лабораторному перебігу патологічного процесу, встановлено ступінь впливу вихідних параметрів системи імунітету, ліпідного обміну, ПОЛ, АОЗ, МСМ і фізико-хімічних властивостей крові на подальшу ефективність застосування різних цитостатичних препаратів, визначено характер динаміки імунних, метаболічних і біофізичних показників під дією ЦФ, ММ, АТ, МТ, ЦС.60% хворих у комплексному лікуванні отримували цитостатики, 93% - ГКГ, 15% - антикоагулянти, 55% - антиагреганти, 41% - ПФС. У частини обстежених хворих проведено компютерну (апарат “Somazom-Emotion-6 Siemens”, Німеччина) або магнітно-резонансну томографію (апарат “Gygoscan-Intera-Philips”, Нідерланди) головного мозку і внутрішніх органів, а також спірографію (апарат “Master-Scope-Jaeger”, Німеччина). Під “значним поліпшенням” розуміли досягнення зменшення активності захворювання на два ступеня, зникнення суглобового, мязового, шкірного й нефротичного синдромів, лімфаденопатії, міокардиту, пневмоніту, спленомегалії, серозитів, клінічних ознак неврологічних розладів, відновлення систоло-діастолічної функцій лівого шлуночка серця, параметрів функції зовнішнього дихання, поліпшення функції нирок, стійкої нормалізації артеріального тиску. У 8% хворих ефект від лікування був відсутній, у 25% відзначено незначне поліпшення, у 58% - поліпшення, у 9% - значне поліпшення. Ефективність лікування хворих на СЧВ тісно прямо повязана з показниками в крові ТФ, про що свідчать однофакторний дисперсійний і регресійний аналіз.У дисертації подано теоретичне узагальнення результатів і досягнуто вирішення наукової задачі - доведено клінічну ефективність застосування різних груп імунодепресантів цитотоксичної дії (ЦФ, ММ, АТ, МТ, ЦС) у хворих з різним клініко-лабораторним перебігом СЧВ, встановлено вплив цих препаратів на метаболічні розлади, стан імунітету і фізико-хімічні властивості крові, розроблено підходи до індивідуального використання цитостатиків, виділено критерії, що дозволяють прогнозувати результати цитостатичної терапії. Добрі та відмінні результати лікування досягнуто у 2/3 хворих на СЧВ, на що впливають перебіг і активність патологічного процесу, характер уражень шкіри та її придатків, нирок і серозних оболонок, обєм терапевтичних заходів, використання ГКГ, цитостатиків і ПФС, рівень у крові ТФ, нуклеотидної фракції МСМ і клітин з рецепцією CD22, активність СОД і релаксаційні властивості крові. Ефективність лікування хворих на СЧВ ЦФ залежить від концентрації в крові ФЛ, ММ - від ЛПВГ і активності СОД, АТ - від вмісту ДК і МСМ280, МТ - від ХС і МСМ238, ЦС - від ФЛ і ТФ, а на динаміку інтегрального стану ліпідного обміну, ПОЛ і АОЗ впливають ГКГ, ПФС і цитостатики, серед яких першість віддається ЦС. На ефективність лікування хворих на СЧВ ММ, МТ і ЦС чинять вплив вихідні показники в крові кількості імуноцитів (CD16, CD25), рівень про-і антизапальних інтерлейкінів (IL1, IL4, IL6), а інтегральна динаміка параметрів системи імунітету констатується на фоні використання цитостатиків, ГКГ і системної ензимотерапії. (Особисто здобувачкою проаналізовано результати виконаних досліджень, здійснено статистичний аналіз отриманих даних).

Основний зміст роботи