Оптимізація моделі надання медичної допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда - Автореферат

За даними поодиноких спеціальних наукових досліджень, проведених стосовно вивчення стану здоровя сільського населення встановлено, що відсоток здорових осіб на селі у 2,5 рази нижчий, порівняно з містом, а ХСК виявляються у сільських мешканців в 2,8 разу частіше, ніж у міських (Голяченко О.М., 1997, 2000; Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф., 2000). За даними наукової літератури, проведені досі дослідження стосовно ХСК і ГІМ торкаються в основному вивчення особливостей їх клінічного перебігу, патогенезу, впровадження нових методів діагностики та лікування, реабілітаційних заходів переважно серед міського населення, значно менше - організаційних проблем оптимізації надання кардіологічної допомоги, особливо сільським мешканцям, у яких ХСК виявляються в 2 рази частіше, ніж серед міських. Разом з тим, сучасній системі охорони здоровя, її кардіологічній службі для покращання ситуації, що склалася у звязку з високими показниками захворюваності та смертності внаслідок ХСК, вкрай необхідні дані стосовно соціальної обумовленості здоровя: професійних, вікових та статевих особливостей смертності та летальності, особливо серед сільських мешканців, де аналогічні дослідження досить обмежені. Актуальність дослідження значною мірою підвищується в звязку з необхідністю виконання положень Державної Програми „Здоровя нації”, Концепції реформування галузі охорони здоровя населення України (2000), програми боротьби з серцево-судинними захворюваннями (2004-2010 рр.), урядових програм останніх років, спрямованих на покращення соціальних умов сільського населення, в тому числі і в галузі охорони здоровя, що в свою чергу свідчить про необхідність наукового обґрунтування удосконалення організаційних форм надання всіх видів медичної допомоги, в тому числі і спеціалізованої. Фактична відсутність наукових розробок стосовно організації медичної допомоги сільському населенню при захворюванні на гострий інфаркт міокарда, наявність застарілих форм її надання, що призводить до негативних наслідків, свідчить про необхідність наукового обґрунтування оптимізації її моделі в нових умовах, що і обумовило актуальність дослідження, визначили його мету і завдання.У першому розділі „Огляд літератури” здійснено аналітичний огляд, який складається з 5 підрозділів, що торкаються висвітлення питань соціально-медичного значення захворювань серцево-судинної системи, рівня медичної допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда на різних етапах, аналізу смертності та летальності від них. Матеріалами дослідження стали первинні медичні документи (статистичні карти вибулого із стаціонару та медичні карти стаціонарних хворих), офіційна державна статистична звітність МОЗ України, нормативи надання медичної допомоги населенню, рекомендовані стандарти кардіологічної допомоги. Третій розділ „Епідеміологія, захворюваність, смертність та лікарняна летальність від гострого інфаркту міокарда сільських мешканців” - містить аналіз основних закономірностей та тенденцій захворюваності, смертності та летальності від ХСК та ІМ окремих верств населення України та Тернопільської області. Встановлено різке зростання поширеності ХСК серед мешканців Тернопільської області із 200,3 хвороб у 1990 р. до 513,7 хвороб на 1000 дорослих і підлітків у 2001р. В цілому ХСК збільшились у 2001р. порівняно з 1990-м у 2,6 рази (темп приросту становив 156,5%), гіпертонічна хвороба та ІХС-у 2,5 і 2,4 рази відповідно (темп приросту - 147,1 % і 143,9 %).В 38,6 % випадків госпіталізації хворих не в повному обсязі проводилися рекомендовані клініко-діагностичні обстеження хворим з ІХС, АГ, ГІМ, стенокардією. В 10,3 % випадків хворим не були зроблені ЕКГ, в 48,6 % - ехокардіографічне дослідження (ЕХОКГ), у 32,8 % - велоергометрія (ВЕМ), у 87,8 % стаціонарного лікування не проводилася сучасна ферментодіагностика (визначення КФК, МВ-КФК, ЛДГ, міоглобіну та специфічних тропонінів). Аналізуючи терміни госпіталізації хворих на ІМ, встановлено, що лише 10,87 % хворих, які проживають в сільській місцевості, були госпіталізовані в стаціонар до 6 год після розвитку ІМ, тоді як частка госпіталізованих в цей термін міських хворих була втричі вищою і становила 31,65 %. Такі суттєві відмінності у термінах госпіталізації хворих на ГІМ у місті та на селі пояснюються специфікою організації медичної допомоги сільським мешканцям, значно нижчою її доступністю порівняно з міськими, нижчим рівнем санітарної культури на селі, недостатнім рівнем організації профілактичних заходів і професійної підготовки фахівців. В пятому розділі проведено аналіз організаційних форм надання медичної допомоги хворим на ІМ, що проживають у сільській місцевості, з оцінкою їх ефективності.Наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає у науковому обґрунтуванні та оцінці ефективності оптимізованої моделі надання медичної допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда, що проживають у сільській місцевості. Показано, що у сільських жителів переважали типові клінічні варіанти гострого інфаркту міокарда (88,12 %)

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ