Оптимізація лікування у ранньому післяопераційному періоді хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи - Автореферат

Поряд із діабетичним ураженням внутрішніх органів і систем організму важливе значення має проблема синдрому діабетичної стопи. Синдром діабетичної стопи зустрічається у 16-58% хворих з діабетом, а нижні кінцівки в них ампутують в 5 разів частіше, ніж у пацієнтів без цукрового діабету. Наведені статистичні дані спонукають до пошуку нових шляхів оптимізації лікування у ранньому післяопераційному періоді хворих з ускладненими формами синдрому діабетичної стопи. Тому розробка патогенетично обґрунтованих способів лікування хворих з ускладненими формами синдрому діабетичної стопи, що базуються на поєднаному застосуванні лікарських препаратів і електричного поля постійного струму, на наш погляд, є достатньо актуальною і заслуговує на всебічне вивчення. Мета дослідження - покращити результати лікування хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи шляхом розробки та впровадження нових методів комплексної терапії в ранньому післяопераційному періоді з застосуванням гальванізації та внутрішньотканинного електрофорезу берлітіону.Термін захворювання на ЦД у 50 (44,2%) хворих склав менше 10 років, 63 (55,8%) пацієнта страждали на цю недугу понад 10 років. Друга група складалася з 51 хворого, яким у комплекс лікування у ранньому післяопераційному періоді включалася гальванізація нижніх кінцівок. Третя група містила 17 хворих, що у комплексі лікувальних заходів у ранньому післяопераційному періоді отримували внутрішньотканинний електрофорез берлітіону на нижні кінцівки. Проведено вивчення коагуляційного та тромбоцитарно-судинного гемостазу і зміни фібринолітичної активності плазми крові у 46 хворих, які не отримували антикоагулянти та антиагреганти для запобігання їх впливу на зміни реологічних властивостей крові і отримання достовірних даних. Перша група - (n=16) хворих отримувала традиційну терапію, другій групі - (n=13) застосовували гальванізацію нижніх кінцівок поряд із традиційною терапією, третя група - (n=17) пацієнти, яким проводився внутрішньотканинний електрофорез берлітіону на уражені нижні кінцівки на фоні традиційного лікування.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення завдання, що виявляється покращанням результатів лікування хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи, що досягнуто використанням впливу постійного електричного струму та внутрішньотканинного електрофорезу берлітіону з призначенням їх для лікування у ранньому післяопераційному періоді. У хворих на цукровий діабет з гнійно-некротичними ураженнями нижніх кінцівок хронометрична гіперкоагуляція поєднується з локальною депресією фібринолізу внаслідок зменшення потенційної активності плазміногену на 66,4% за пригнічення систем його активації, що призводить до зниження інтенсивності ензиматичного лізису фібрину у 7,2 рази, а зменшення інтенсивності Хагеман-залежного фібринолізу на 34,7% за активації внутрішнього шляху згортання крові зумовлено виснаженням резервів фібринолітичної системи плазми крові внаслідок локальної інтраваскулярної гемокоагуляції.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ