Оптимізація лікування хворих на стабільну і нестабільну стенокардію із супутньою артеріальною гіпертензією іі ступеня - Автореферат

Велика увага надається взаємозвязку артеріальної гіпертензії зі структурно-функціональними змінами серця і судин, які визначаються такими поняттями, як ремоделювання і гіпертрофія лівого шлуночка, пружно-еластичні властивості аорти (Г. Д. Мета дослідження - підвищити якість лікування хворих на стабільну і нестабільну стенокардію з супутньою АГ і розробити рекомендації щодо використання івабрадину та івабрадину в поєднанні з а-адреноблокатором бісопрололом у лікуванні зазначеної категорії хворих. Дослідити вплив івабрадину та івабрадину в поєднанні з бісопрололом на динаміку ендотелій-залежної і ендотелій-незалжної вазодилятації, рівень показників імунозапальної активації (ЕТ-1, ТНФО, ІЛ-1а, SICAM) у хворих на стабільну і нестабільну стенокардію з артеріальною гіпертензією. Проаналізувати вплив івабрадину та івабрадину в поєднанні з бісопрололом на варіабельність серцевого ритму, ліпідний спектр крові, функціональний стан печінки і нирок у хворих на стабільну і нестабільну стенокардію з артеріальною гіпертензією. Визначити відношення шансів (OR, 95% довірчий інтервал - ДІ) несприятливих/сприятливих наслідків комбінованої фармакотерапії з використанням івабрадину та івабрадину в поєднанні з бісопрололом у хворих на стабільну і нестабільну стенокардію з артеріальною гіпертензією.Залежно від призначеного лікування всі 158 хворих розподілені на дві групи з 4 підгрупами в кожній: Група І: хворі на СС ФК ІІІ із есенціальною артеріальною гіпертензією ІІ ступеня (n=93): підгрупа «а» (n=23): хворі, які отримували базову терапію (БТ) згідно з клінічним протоколом надання медичної допомоги хворим із стабільною стенокардією ІІІ ФК (лікувальна програма - пункти 1, 3, 4, 6); Група ІІ: Хворі на НС із есенціальною артеріальною гіпертензією ІІ ступеня (n=65): підгрупа «а’» (n=17): хворі, які отримували БТ даного захворювання згідно з клінічним протоколом надання медичної допомоги хворим із НС; Обстежено 158 хворих: 93 (59,0%) хворих на СС напруги ФК ІІІ та 65 (41,0%) хворих на НС. В якості базової терапії хворих на СС використовували: ацетилсаліцилову кислоту 100 мг один раз на добу, ізосорбіду-5-мононітрат 20 мг 2-3 рази на добу, еналаприл 5-10 мг двічі на добу (доза залежала від рівня АТ та ступеня СН), аторвастатин 20 мг один раз на добу (лікувальна програма обовязкового асортименту клінічного протоколу МОЗ України). Як БТ для хворих на НС використовували: ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) 325 мг один раз на добу досередини протягом перших трьох днів, а далі - по 100 мг один раз на добу; клопідогрель по 300 мг у першу добу і по 75 мг/добу поспіль; еноксапарин 1 мг/кг двічі на добу або фондапаринукс (арикстра) 2,5 мг 1 раз на добу підшкірно параумбілікально протягом 4-6 діб; ізосорбіду-5-мононітрат 20 мг 3 рази на добу, усередину.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і дано нове рішення важливого науково-практичного завдання, яке полягало у вивченні можливості застосування в комплексному лікуванні хворих на стабільну і нестабільну стенокардію селективного високоспецифічного інгібітора if-натрієвих каналів синусового вузла івабрадину на тлі базової терапії, що може бути доповненням до існуючої методики лікування хворих на нестабільну стенокардію. У хворих на стабільну і нестабільну стенокардію за наявності есенціальної артеріальної гіпертензії ІІ ступеня суттєво зростає жорсткість аорти. Позитивна динаміка показників діастолічної дисфункції була вираженою при 1-му (гіпертрофічному) типі у хворих, які отримували івабрадин (-102%; р<0,001) та івабрадин у поєднанні з бісопрололом (-90%; р<0,01). Івабрадин позитивно впливає на варіабельність серцевого ритму: знижує надмірну активність симпатичної нервової системи і підвищує парасимпатичний вплив на серце у хворих на стабільну і нестабільну стенокардію. Івабрадин та івабрадин у поєднанні з бісопрололом на тлі базової терапії не погіршують ліпідний спектр крові, не викликають пошкодження печінки і нирок, що вказує на безпечність їх застосування в лікуванні хворих на стабільну і нестабільну стенокардію.

Основний зміст роботи