Оптимізація лікування хворих на сальпінгоофорит неспецифічної етіології шляхом комплексного використання протимікробних і вакцинних препаратів - Автореферат

Однією з основних проблем гінекології є запальні процеси внутрішніх статевих органів жінок, які обумовлюють високі показники захворюваності. Загальною закономірністю розвитку гострих запальних захворювань придатків матки (ГЗЗПМ) є те, що причиною їх найчастіше є не окремі патогенні бактерії, а різні за складністю і видовою характеристикою мікробні асоціації (Стрижаков А.М., Подзолкова Н.М.1996), це і зумовлює недостатню ефективність сучасних основних схем антибактеріальної терапії. Враховуючи поліетіологічність запальних захворювань внутрішніх статевих органів, для посилення імунного захисту найбільш доцільно застосовувати аутовакцини, тобто препарати, виготовлені для хворих з власних мікроорганізмів. Мета і задачі дослідження: Підвищити ефективність етіотропного лікування хворих на гострий і хронічний сальпінгоофорит з включенням в комплексну терапію вакцинних препаратів для попередження рецидивів запальних процесів придатків матки. Визначити якісний і кількісний склад мікрофлори піхви і цервікального каналу у жінок, хворих на сальпінгоофорит, і визначити чутливість умовно-патогенних бактерій до протимікробних препаратів.Ефективність лікування хворих на сальпінгоофорит та причини хронізації гострих запальних процесів геніталій були вивчені при проведенні 234 архівних історій хвороби і даних бактеріологічного обстеження 338 хворих на сальпінгоофорит з встановленням антибіотикограм по відношенню як до окремих збудників, так і до їх мікробних асоціацій. Перспективність схем інтенсивної емпіричної терапії, запропонованих за матеріалами вивчення чутливості збудників до протимікробних препаратів, була встановлена при лікування 260 хворих на гострий сальпінгоофорит. Вивчення ефективності сумісного використання протимікробних засобів і вакцинних препаратів проведено при наданні медичної допомоги 151 хворій на гострий (90 жінок), і хронічний (61 пацієнтка) сальпінгоофорит. Вивчення архівних матеріалів показало, що недостатня результативність медичної допомоги хворим на сальпінгоофорит повязана насамперед з пізніми термінами їхньої госпіталізації. Так, після проведеного лікування 30 таких хворих у 14 були відсутні клінічні симптоми захворювання, у 11 хворих залишалися локальні прояви запального процесу в вигляді збільшення придатків матки, у 5 хворих не вдалося повністю загасити осередок запалення.Встановлено, що основною причиною хронізації запального процесу придатків матки є пізнє звертання за медичною допомогою і нераціональне використання протимікробних препаратів - призначення одного антибіотика без урахування багатофакторності збудника. Частота розвитку рецидивів збільшується в залежності від віддаленості термінів госпіталізації: хворі, що звернулися за медичною допомогою на 4 - 7 день від початку захворювання, повторно хворіли в 6,9 разів частіше, а в більш пізній термін госпіталізації в 15,3 рази частіше, ніж вчасно проліковані хворі. Лікування хворих на гострий сальпінгоофорит на емпіричному етапі сумісним застосуванням представників групи цефалоспоринів (клафоран) і групи фторхінолонів (ципробай) дозволяє досягти більш швидкого та стійкого лікувального ефекту і запобігти хронізації запального процесу в 75,5% госпіталізованих осіб, тоді як використання гентаміцину і кліндаміцину відповідно у 50% пролікованих хворих. Вакцинотерапія сприяє підвищенню резистентності хворих, що підтверджується збільшенням активності комплементу (в 1,4 рази) і змісту гемолізинів (в 1,6 рази), фагоцитарної активності (показники фагоцитарного індексу 87,5% проти 73,2% при t=3,9 і фагоцитарного числа 11,5 проти 8,6 при t=4,5). Вакцинотерапія активізує гуморальний імунітет, оскільки підвищує зміст імуноглобулінів IGG (в 1,1 рази), IGA (в 1,3 рази) у щеплених, а також збільшує в 1,3 - 1,7 рази питому вагу осіб, у яких були виявлені антитіла до збудника.

Основний зміст роботи